Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"

– Я вже відчуваю втому від однієї думки про це! 

Кожного разу ми з Джуді разом готуємося до екзаменів і частенько забуваємо навіть про сон. 

Нарешті настав обід, я так чекала цього моменту. Останній мій прийом їжу був о другій ночі, а вже майже друга дня. Сьогодні в мене є ще одна пара і все, я буду вільна. Джуді вже пішла, в неї якісь важливі справи з батьками, тож тепер я тут сама. Пощастило, що Олівера сьогодні немає у коледжі. Але це й дивно. Сподіваюся він в порядку.

Чого це раптом я хвилююся за нього? 

Купивши собі картопляне пюре, якусь котлету, салат і апельсиновий сік я попрямувала до вільного столика. Всі “хороші” столики були вже зайняті, тож мені довелося сісти в кутку, де майже немає світла.  

Я хотіла просто спокійно поїсти, але з’ївши лише декілька ложок пюре, до мене сіла Діана. Місцева пліткарка і “королева” цього коледжу. Королевою вона себе сама назвала. 

– Привіт, Курка Лін. – Ігнорую її, бо знаю, що вона прийшла сюди познущатися. – Як тобі секс з Олівером? – Продовжую їсти. – Ти його посіпака і по сумісництву лялька для розваг? 

– Ти перш ніж говорити, хоча б думай іноді! 

– А то що? 

– А то підтверджуєш факт про те, що ти тупа, мов коркова дошка!

– Що? – Посміхається. – Повтори що сказала! 

– Навіщо? Ти й так чудово почула мене. 

– Не очікувала я такою сміливості, від двуликої сучки! 

– Якщо ти все сказала – йди звідси. 

– Ні, не все! – Підводиться зі стільця. – Тобі привіт від Алекса, він ду-у-у-уже сумує за тобою. – Всередині все завмерло. – Чого ж ти так затихла? Почула його ім'я і знову стала собою? 

Не довго думаючи я відкрила апельсиновий сік і виплеснула його на голову Діани. Вона почала верещати, проклинати мене, а я ж просто пішла геть. 

Ця дура навіть гадки немає, що сталося насправді, а веде себе так, мов знає навіть краще за мене. Тупа ідіотка! 

 За хвилину на телефон надійшло повідомлення: 

О: “Я заберу тебе після пар, потрібно дещо зробити.” 

Л: “Ок.” 

Сховавши телефон до кишені я пішла до аудиторії. Сподіваюся ми не будемо ще раз приймати участь у якомусь змаганні. Хоча зараз я була б не проти відчути адреналін й забути про всі проблеми. 

За годину я вже стояла на парковці й чекала на Олівера. Мама буде не в захваті, що я після пар поїхала знову з хлопцем кудись, але я не хочу зараз додому, мені потрібно відпочити. 

Чорний “порше” заїхав на паркову і я сіла в салон. Тут пахло чимось смачним. 

– Я купив тобі їжу, – Віддає паперовий пакунок. – Чув про твою сутичку з Діаною по обіді. 

– Навіщо тобі годувати мене? 

– Не хочу, щоб ти померла з голоду. – Посміхається і я помічаю, що в нього розбита губа.

– Дякую. 

– Їсти будеш по дорозі, в нас мало часу. 

– Куди ми? – Одягаю пасок безпеки. 

– Хочу купити подарунок дівчині, тож потрібна твоя допомога. 

– У тебе є дівчина? 

– А я сказав, що вона моя дівчина? – Кусаю губу і відчуваю металевий присмак крові. – Їж поки гаряче. 

Поспіхом відкриваю пакет і дістаю його вміст. Це якась паста і салата. Пахне вона неймовірно, тож я одразу почала їсти. На смак, це було так само неймовірно, як і на запах. 

Навіщо тільки спитала про дівчину? Виглядала, як ідіотка. Олівера це насмішило, надто очевидно він насміхався наді мною. 

У торговому центрі ми пішли до ювелірного магазину. Поки ми йшли я звернула увагу на те, що Олівер кульгає. Вчора він ходив нормально. Він з кимось побився? На його руках немає слідів від ударів. Це дивно. 

– Як тобі ця? – Вказує на ніжну підвіску у формі лебедя. 

– Вона мила, але якщо дівчина має твердий характер, то це не для неї. 

– Вона коли як, може бути милою, а може бути і злюкою. 

– Хто вона? 

– Ревнуєш? – Цмокаю і продовжую оглядати вітрину. 

– Ось ця, – Олівер підходить до мене. – Це класичний варіант, але дуже гарний.

– А не банально? 

– Ні, це буде чудовий подарунок. Вона зможе носити його, як і повсякдень, так і на якісь особливі заходи. 

– Тоді, я купляю. 

Оліверу гарно запакували підвіску і ми вийшли з магазину. Ще зранку в нього не було грошей, а зараз він купує подарунок якійсь дівчині. Що ж, напевно у нього просто з собою тоді не було і в Девіса немає проблем з фінансами, як я собі надумала. 

– Хочеш щось випити? – Дивиться на ресторан, що знаходиться у торговому центрі.

– Ні, краще відвези мене до будинку. Мама буде не..

– Привіт, Олівер! – Нас перебиває якась дівчина. – Ми так давно не бачилися! 

Девіс стояв з дивним виразом обличчя, але я чудово зрозуміла, що він не дуже радий її бачити. 

– Як твої справи? – Мовчить, тож вона дивиться на мене. – А ти його подруга? 

Я не встигла нічого відповісти, бо Олівер схопив мене за руку і повів до виходу. Я бачила, що дівчина так і продовжила стояти, дивлячись на нас. Біля машини хлопець відпустив мене, я помітила, що він почав важко дихати. Девіс сперся руками на капот і опустив голову. 

– Олівер? – Торкаюсь його руки. – Ти як? 

– Ніяк. 

Відходить від мене і сідає в салон машини, я повторюю за ним. Тільки-но встигаю одягати пасок безпеки і машина зривається з місця. Олівер їхав дуже швидко, хоча на дорозі було купа машин. Він двічі чи тричі порушив правила дорожнього руху. Мені було страшно, та це саме те, чого я хотіла – адреналін. Я змогла забути за всі проблеми і просто слідкувати за тим, як ми їдемо на швидкості. 

Додому я повернулася о шостій вечора, бо попросила Олівера просто покататися по місту. Я не очікувала, що він погодитись, але це таки сталося. Я просто насолоджувалася швидкістю і вечірнім видом міста. 

Мама з татом були на роботі, а Раян спав, тож я розігріла собі піцу у мікрохвильовці й пішла до своєї кімнати.