Читати книгу - "Багряна кнея, Еллі Гарус"

  — Які ще родині?
  — Я її знаю – це ж юна баронеса, молодша донька барона Гертрунського, якщо мені не зраджує пам'ять.

Князь глянув на знахаря спопеляючим поглядом, що старому відразу стало не по собі. Кожен, хто хоча б раз зустрічався з подібним поглядом князя Міхая, автоматично потрапляв у перелік ворогів, жертв або безвісти зниклих. Старий усвідомив, що не треба було цікавитися долею баронеси.
  — Помарилося тобі, помарилося. Чи у тебе поганий зір?! Придивися краще, її лице геть у ранах. Хіба можна впевнено сказати, що вона баронеса Гертрунська?!
  — Мабуть, ви маєте рацію, пане. Так-так, я погано бачу без збільшувального скла. – Покінчивши з ногою, він зібрав інструменти у валізку й відкланявшись перед князем, покрокував до виходу. – Доброї ночі!
  — Не забудь поговорити зі служницями про процедури. Якщо раптом побачиш барона Гертрунського, передай, дивись, тільки особисто йому передай, що я забрав його борг. Він тепер вільний. Він зрозуміє, про що мова! Ну йди! Досить кланятися…

За вікном покоїв Лізетт стемніло. Князь повернувся у свої покої занурившися у темряву роздумів. Дивлячись на його спокійну позу й не збагнути, що у господаря на думці. Дощ за вікном змінився враз на пухнастий сніг; вахнархські землі князя не поспішали відпускати новоприйняту, справжню княгиню. Погода робила усе, щоб затримати її у замку на Туманній горі.

З ранніх записів Марка фон Тішека 

Через три дні

«Через негоду я не зміг підібратися до замкової території, де мешкає сам князь Вахнархський. Звичайно, там багато охорони, але мене як дослідника цікавить історія цих місць. Могуча річка Тея... Вона так сильно вийшла зі своїх берегів, що гора, на якій стоїть замок князя, майже в половину занурилась у її водні обійми. Страшно гарно це виглядає, скажу вам! Як тільки князь не боїться жити в замку, який будь–якої миті може піти під воду? Загадка!»