Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"

Наступного ранку все почалося знову.

Максим, Соломія, Тимко та Іван ще навіть не встигли обговорити вчорашню новину про нічний гуркіт у млині, коли раптом сталося дещо ще дивніше.

— Гей, а що там знову з Галею? — запитав Тимко, коли вони проходили повз двір баби Марії.

Максим різко зупинився.

Бо він побачив знайому картину.

Галя знову стояла біля паркану.

І знову дивилася у той самий бік.

Прямо на старий млин.

Вітер піднімав їй шерсть, але вона навіть не моргала.

— О, ні. Це знову почалося, — пробурмотів Іван.

— Давай послухаємо, — сказав Максим.

Вони присіли за кущем неподалік, де вже стояла баба Марія і голосно говорила до Галі.

— Ну чого ти знову туди витріщаєшся, а?

Галя не реагувала.

— Ну чого? Кажи! Кажи вже!

І тут…

Галя тихо мукнула.

Ніби вона намагалася щось пояснити.

Ніби вона знала більше, ніж могла сказати.

— Ой, дитино, ну що це таке? — баба Марія склала руки на пояс. — Уже ж все добре! Тебе повернули додому, дали їсти, напоїли! Ну що ти ще хочеш?!

Галя знову мукнула.

І знову не відводила погляду від млина.

Баба Марія замовкла.

Вперше за весь час вона виглядала по-справжньому збентеженою.

Вона перевела погляд на млин, потім знову на корову.

І раптом сказала те, що чекали всі.

— Ну… може, там і справді щось є?

Максим, Соломія, Тимко та Іван пригнулися ще нижче за кущ.

— Ви це чули?! — зашепотів Тимко.

— Баба Марія тільки що офіційно визнала, що там щось відбувається! — Іван ледве не закричав від хвилювання.

— Тихо, а то вона нас знайде, — попередила Соломія.

— Ну і нехай знайде, мені навіть цікаво, що вона скаже!

Але баба Марія вже не говорила.

Вона просто стояла і дивилася на млин.

Якщо навіть вона почала сумніватися, що все це "вигадки", то справа явно була серйозною.

Коли баба Марія відійшла від Галі, а корова продовжила пильно вдивлятися у далечінь, слідопити повернулися до ставка, щоб обговорити ситуацію.

— Отже, давайте ще раз, — почав Максим, хрустячи пальцями.

— Галя знову витріщається у бік млина.

— І знову мукає.

— А баба Марія вперше не сказала, що це дурниці.

Соломія записала це все у блокнот.

— Це означає, що навіть дорослі починають сумніватися.

— А знаєш, що це означає? — сказав Іван.

— Що?

— Що ми все ж таки не божевільні.

— Ну, я б не поспішала з цим висновком, — усміхнулася Соломія.

Тимко почухав потилицю.

— А що, якщо Галя пам’ятає щось із тієї ночі?

— Вона ж корова, — Іван підняв брови.

— А що, корови нічого не запам’ятовують?

— Ну…

— Тим більше, — додав Максим, показуючи на млин, — ми всі бачимо, що вона реагує саме на нього.

— А якщо вона не просто так туди дивиться? — задумливо сказала Соломія.

Максим кивнув.

— Якщо навіть Галя відчуває щось дивне в млині, то ми повинні це перевірити.

Іван закрив обличчя руками.

— Та чому кожне речення в цій історії закінчується словами "ми повинні це перевірити"?!

— Бо ми слідопити, — просто відповів Максим.

— От біда…

Бублик увесь цей час лежав під деревом, ніби він взагалі не цікавився розмовою.

Але як тільки Максим сказав слова "повинні перевірити", його вуха сіпнулися.

Він підняв голову.

Витягнув лапу.

І почав вилизувати її.

Ніби хотів показати, що знає все ще до того, як вони туди підуть.

Максим глянув на кота.

— Ти ж нам нічого не скажеш, правда?

Бублик зупинився на секунду.

Подивився прямо в очі Максима.

А потім повільно моргнув.

Це було його "ні".

— Я знав, — пробурмотів Максим.

Соломія посміхнулася.

— Він скаже нам усе, коли сам вирішить.

— Чудово. Довіряти коту, який завжди залишається загадкою. Що може піти не так? — Іван розвів руками.

— Все може піти не так, — сказав Тимко.

— От і чудово!

Максим підвівся.

— Значить, сьогодні ввечері ми повертаємося до млина.

Іван важко видихнув.

— Ну, звісно. Як же без цього.

— А ти що, думав, що ми просто підемо додому і забудемо про це?

— Та ні… Просто хотів хоч трохи понадіятися.

Максим поплескав його по плечу.

— Надія — це добре. Але правда важливіша.

Іван задоволено буркнув.

— Правда може бути страшною.

— А ми дізнаємося.

Сонце піднімалося вище.

А разом із ним наближалася таємниця, яку вони ще не розгадали.