Читати книгу - "Фантастичні звірі і де їх шукати"

Дякую всім, хто купив цю книжку! Щоб дізнатися більше про «Комік ріліф», заходьте на сайт comicrelief.com, стежте за ними у Твіттері (@comicrelief) чи лайкайте їх у Фейсбуці.

Примітки

1

Чаклунська рада передувала Міністерству магії.

2

Виняток було зроблено для привидів, які заявили, що, як мінімум, некоректно класифікувати їх як людських істот, адже вони «своє вже відіснували». Саме тому Стамп утворив три підрозділи Відділу нагляду й контролю за магічними істотами: підрозділ звірів, підрозділ людських істот і підрозділ духів.

3

Кентаври відмовилися ділити статус «людських істот» з такими створіннями, як фурії й вампіри, заявивши, що вони будуть вирішувати свої проблеми незалежно від чаклунів. Ще через рік з подібною заявою виступили русалії. Міністерство магії вкрай неохоче задовольнило їхні вимоги. Хоча в підрозділі Звірів Відділу нагляду й контролю за магічними істотами існує відомство зв'язків із кентаврами, жоден кентавр ще не скористався його послугами. Фактично, коли у відділі напівжартома кажуть, що когось «перевели у відомство кентаврів», це означає, що ту особу мають невдовзі звільнити.

4

Усім, кого цікавить докладний опис цього винятково кривавого періоду чаклунської історії, рекомендую переглянути «Історію магії» Батільди Беґшот (В-во «Маленькі червоні книжечки», 1947).

5

Делегації кентаврів, русаліїв та ґоблінів таки переконали взяти участь у саміті.

6

Ґобліни його не підтримали.

7

Бленгайм Сток у книзі «Спостережливі маґли» (1972) стверджує, що деякі мешканці Ілфракума уникли дії масових чар забуття: «Ще й досі один маґл на прізвисько Дерк-шахрай розповідає в барах південного узбережжя про «великого бридкого летючого ящура», що проштрикнув йому надувний матрац».

8

Читачі, яких цікавить захопливе дослідження цієї сприятливої маґлівської тенденції, можуть звернутися до книжки професора Мордікуса Еґа «Філософія земного: чому маґли воліють не знати» (В-во «Цвіль і Порох», 1963).

9

Найбільший відділ Міністерства магії — Відділ дотримання магічних законів, якому певною мірою підпорядковуються шість інших відділів, за винятком Відділу таємниць.

10

Коли якусь ділянку землі роблять знекартленою, її неможливо виявити на жодній карті.

11

Відомо, що Урік Дивний спав у кімнаті, де було з півсотні його ручних авґурій. Під час однієї неймовірно дощової осені голосіння цих авґурій переконало Уріка, що він помер і став привидом. Подальші його спроби пройти крізь стіни власного будинку призвели до того, що він, як пише його біограф Радольфус Пітіман, «отримав десятиденну контузію».

12

Див. «Чому я не вмер, коли голосила авґурія» Ґуллівера Покебі (В-во «Маленькі червоні книжечки», 1824).

13

Звірі, що мають здатність розмовляти людською мовою, зрідка навчаються цьому самостійно; винятком є хіба що джарви. Заборона на експериментальне розведення набрала чинності лише в цьому столітті, тоді як акромантулу було вперше помічено 1794 року.

14

Ця класифікація стосується, звичайно, вовкулак у трансформованому стані. Коли немає повного місяця, вовкулака безпечний, як і будь-яка інша людина. Несамовитий опис боротьби одного чаклуна з лікантропією можна знайти в класичному творі «Рило волохате, серце немовляти» анонімного автора (в-во «Чак і Клун книга», 1975).

15

Див. примітку стосовно русаліїв.

16

Єдинороги, як і феї, надзвичайно популярні герої маґлівських казок — і вони на це справді заслуговують.

17

Чотири X кентаврам присвоєно не через надмірну агресивність, а передовсім тому, що з ними належить спілкуватися дуже обережно. Те саме стосується русаліїв та єдинорогів.

18

Будь-яке вогнище, до якого додають якусь магічну речовину, наприклад, порошок флу.

19

Русалії отримали класифікацію ХХХХ не завдяки своїй надмірній агресивності, а тому, що потребують украй шанобливого до себе ставлення. Те саме стосується кентаврів і єдинорогів.

20

Кількість жертв смертефалда майже неможливо з'ясувати, адже він не залишає по собі ані найменших натяків про відвідини. Легше вирахувати кількість чаклунів, які задля власних корисливих цілей прикидалися вбитими смертефалдом. Останнім свідченням такого лукавства стала подія 1973 року, коли чаклун Янус Тікі щез, залишивши на столику біля ліжка поспіхом нашкрябану цидулку зі словами: «Ой ні! Мене схопив смертефалд! Я задихаюсь!». Не побачивши на ліжку ніяких слідів, його дружина й діти повірили в те, що ця істота вбила Януса, і оголосили жалобу, яку зненацька перервала звістка про те, що Януса застукали з хазяйкою «Зеленого дракона» в п'яти милях від будинку.

21

Золотий сничик удостоївся класифікації ХХХХ не тому, що він небезпечний, а завдяки суворому покаранню, яке загрожує кожному, хто його впіймає або завдасть шкоди.

22

Усім, хто зацікавиться роллю, яку відіграв золотий сничик у становленні й розвитку гри у квідич, радимо звернутися до книжки Кенилворті Виспа «Квідич крізь віки» (в-во «Чак і Лун книга», 1952).

23

Фенікс отримав класифікацію ХХХХ не завдяки агресивності, а тому, що мало яким чаклунам щастило його приручити.

24

Маґли з великим пієтетом ставляться до фей, які є героями безлічі казок, написаних для маґленят. Ці феєричні байки розповідають про крилатих істот з виразними індівідуальностями і здатністю спілкуватися людською мовою (часто в нудотній сентиментальній манері). Феї в маґлівських казках мешкають у крихітних будиночках із квіткових пелюсток, у порожнявих ніжках грибів-поганок і таке інше. Їх часто малюють з чарівними паличками в руках. Можна сказати, що з усіх магічних істот феї отримали найбільший піар у маґлівській пресі.

25

Урік Дивний якось спробував довести, що спів фупера насправді корисний для здоров'я, і слухав його безперервно протягом трьох місяців. Проте Чаклунську раду, до якої він звернувся з результатами своїх досліджень, ці висновки не переконали, адже Урік, поставши перед радою, не мав на собі нічого, крім перуки, яка при ближчому огляді виявилася здохлим борсуком.

26

Відомі випадки, коли за відсутності чарів шизопурфлики нищили зсередини електроприлади (для кращого розуміння, що таке електрика, див. книгу Вільгельма Віґворті «Домашнє життя й соціальні звички британських маґлів» (В-во «Маленькі червоні книжечки», 1987). Нашестям шизопурфликів пояснюють загадкові виведення з ладу багатьох порівняно нових маґлівських електровиробів.