Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- Німфадора Тонкс, яка воліє, щоб її називали тільки на прізвище, - підсумував Люпин.

- Кожна б так воліла, якби хвора на голову мама назвала її Німфадорою, - буркнула Тонкс.

- А це Кінґслі Шеклболт. - Він вказав на високого чорнобрового чарівника, і той уклонився. - Елфаєс Додж. - Хриплоголосий чаклун кивнув головою. - Дідалус Діґл...

- Ми вже бачились, - пискнув схвильований Діґл, випустивши з рук фіолетового циліндра.

- Емеліна Венс. - Величава відьма у смарагдово-зеленій шалі з гідністю схилила голову. - Стержис Подмор. - Чаклун з квадратною щелепою й густим солом'яним волоссям у відповідь підморгнув. - І Гестія Джонс. - Рожевощока чорнява чарівниця, що стояла біля тостера, помахала рукою.

Гаррі незграбно кланявся кожному. Краще б вони замість нього розглядали щось інше. Було таке враження, ніби його несподівано випхали на сцену. Та й дивно, чому їх аж стільки навалило.

- На диво багато людей викликалось добровольцями, щоб прийти по тебе, - сказав Люпин, мовби прочитавши Гарріні думки. Кутики його вуст легенько сіпнулися.

- Ну так, але що більше, то краще, - похмуро додав Муді. - Ми, Поттере, - твоя охорона.

- Чекаємо лише на сигнал, що вже безпечно вирушати, - пояснив Люпин, визираючи з кухонного вікна. - Це буде хвилин за п'ятнадцять.

- Такі чистюлі ці маґли, правда? - зацікавлено оглядала кухню чаклунка на прізвище Тонкс. - Мій тато маґлівського роду, але він страшенний нехлюй. Мабуть, маґли теж усі різні, як і чарівники?

- Е-е... ну, так, - озвався Гаррі. - Послухайте... - звернувся він знову до Люпина, - що відбувається, я досі не знаю, чи Вол...

Кілька чаклунів і чарівниць химерно засичали. Дідалус Діґл знову впустив циліндра, а Муді гаркнув: - Цить!

- Чому? - здивувався Гаррі.

- Ми тут нічого не обговорюємо, це надто ризиковано, - поглянув на Гаррі своїм нормальним оком Муді. Його магічне око досі було втуплене у стелю. - Зараза!- сердито вилаявся він, піднявши руку до магічного ока, - весь час застрягає... відколи той мерзотник його носив.

І він вийняв око з бридким чваканням, мовби прочищав забитий унітаз.

- Дикозоре, ти що, не розумієш, як це бридко? - озвалася Тонкс.

- Гаррі, подай-но скляночку води, - попросив Муді.

Гаррі підійшов до мийки, взяв чисту склянку і наповнив її водою з крана, а натовп чаклунів усе ще невідривно стежив за ним. Це розглядання почало вже його дратувати.

- Чудово, - зрадів Муді, коли Гаррі подав йому склянку. Він кинув магічне око у воду і притопив пальцем. Око закрутилося, позираючи на всіх по черзі. - Щоб як будемо вертатись, я бачив усе навкруги на триста шістдесят градусів.

- А як ми виберемося звідси... куди нам потрібно? - поцікавився Гаррі.

- На мітлах, - відповів Люпин. - Єдиний варіант. Ти ще замолодий, щоб являтися; за мережею порошку флу будуть стежити; а недозволене встановлення летиключа може коштувати нам життя.

- Ремус казав, що ти добре літаєш, - низьким голосом промовив Кінґслі Шеклболт.

- Він чудовий літун, - додав Люпин, зиркаючи на годинника. - Гаррі, ти краще йди збирайся, щоб був готовий, коли дадуть сигнал.

- Я тобі допоможу, - жваво запропонувала Тонкс.

Вона пішла слідом за Гаррі в коридор і, піднімаючись по сходах, з цікавістю роззиралася довкола.

- Тут кумедно, - мовила Тонкс. - Аж надто чисто, правда? Якось неприродно. О, тут уже ліпше, - додала вона, коли Гаррі увімкнув у своїй кімнаті світло.

Тут, на відміну від усього будинку, панував безлад. Гаррі чотири дні перебував у кепському настрої, і йому зовсім не хотілося прибирати. Щоб забутися, він намагався читати, але це не допомагало, і тепер книжки валялися на підлозі. Давно не чищена Гедвіжина клітка вже посмерджувала, а з відкритої валізи повивалювався маґлівський одяг і чаклунські мантії.

Гаррі почав збирати книжки й поспіхом кидав їх у валізу. Тонкс зупинилася біля відчиненої шафи й критично глянула на своє відображення у дзеркалі з внутрішнього боку дверцят.

- Знаєш, мені, мабуть, не дуже личить фіолетовий колір, - замислено сказала вона, смикнувши себе за наїжачене волосся. - Тобі не здається, що він робить мене надто блідою?

- Е-е... - Гаррі визирнув з-за книги «Квідичні команди Британії та Ірландії».

- Робить, - рішуче сказала Тонкс. Вона міцно заплющила очі, ніби силкуючись щось згадати. За мить її волосся стало рожеве, мов жувальна гумка.

- Як ти це зробила? - здивовано спитав Гаррі, коли вона розплющила очі.

- Я - метаморфомаг, - пояснила вона, розглядаючи своє відображення і крутячи головою, щоб роздивитися волосся. - Тобто за бажанням можу змінювати свій вигляд, - додала, побачивши спантеличений вираз Гаррі. - Така вже вродилася. Коли готувалася стати аврором, завжди без зусиль отримувала найвищі оцінки з маскування й чатування. Це було супер.

- То ти - аврор? - вражено перепитав Гаррі. Він давно мріяв стати ловцем чорних чаклунів після закінчення Гоґвортсу.

- Так, - гордо відповіла Тонкс. - Як і Кінґслі, але в нього вища категорія. Я лише торік склала іспити. Ледь не завалила стеження й підкрадання. Я страшенно незграбна. Чув, як я розбила тарілку, коли ми зайшли в будинок?

- А можна навчитися бути метаморфомагом? - поцікавився Гаррі, що випростався і геть забув про пакування.

Тонкс захихотіла.

- Тобі, мабуть, іноді хочеться сховати свій шрам?

Її погляд зупинився на шрамі у формі блискавки в Гаррі на чолі.

- Та хочеться, - промимрив Гаррі й відвернувся. Йому не подобалося, коли люди розглядали цей шрам.

- Боюся, що тобі доведеться вчитися на власному досвіді. Метаморфомаги трапляються вкрай рідко, причому це вміння вроджене, а не набуте. Більшість чарівників для зміни свого вигляду використовують чарівну паличку або зілля. Та нам уже треба йти, а речей ми не поскладали, - винувато додала вона, дивлячись на розкидані речі.

- А... ну так, - погодився Гаррі, хапаючи ще якісь книжки.

- Чекай, буде швидше, якщо я... пакуйтеся! - крикнула Тонкс, провівши над підлогою чарівною паличкою.

Книжки, одяг, телескоп і терези злетіли в повітря й попадали на купу у валізу.

- Як неакуратно, - зітхнула Тонкс, підходячи до валізи й дивлячись на безладно накидані речі. - Моя мама вміє пакувати все дуже охайно... навіть шкарпетки й ті самі складаються... У мене так ніколи не виходить... треба так якось