Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Божий світильник. Куля для боса 📚 - Українською

Читати книгу - "Божий світильник. Куля для боса"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Божий світильник. Куля для боса" автора Елері Квін. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 40
Перейти на сторінку:
Телефону немає, — докинув Кейт, не обертаючись. — А дорогу ви самі бачили. Машиною по таких заметах не проїхати.

— Навіть якби вона була, — всміхнувся господар, але, мабуть, згадавши про Чорний дім, відразу погасив усмішку.

— Що ви хочете сказати? — запитав Еллері.— В гаражі...

— Два ні на що не придатні витвори доби механізації. Обидві машини — без пального.

— А в моїй, крім того, щось вийшло з ладу,— раптом приєднався до розмови Торн.— Ви ж знаєте, Квіне, минулого разу я залишив водія в місті, а тепер, хоч трохи пального й зосталося, двигун не запускається.

Еллері затарабанив пальцями по бильцю крісла.

— Кепсько. Ми навіть не маємо змоги попросити в когось, щоб перевірив, зачаровані ми чи ні. Між іншим, містере Райнак, до найближчого населеного пункту далеко? Я якось не звернув уваги, коли ми їхали сюди.

— Дорогою понад п’ятнадцять миль. Якщо маєте намір іти пішки, містере Квін, то спершу добре подумайте.

— Ви не подолаєте заметів,— застеріг Кейт, якого, вочевидь, найбільше турбували замети.

— Отже, нас замело в четвертому чи, може, в п’ятому вимірі, — висловив припущення Еллері, — Весела історія! І найкраще почуває себе Кейт.

— Щось не видно, щоб ви були дуже збентежені, — вауважив Райнак, з цікавістю розглядаючи Квіна. — Сказати правду, те, що сталося, приголомшило навіть мене.

— Нам не варто втрачати голови, чи не так? — промовив, помовчавши, Еллері.

— Я не здивуюсь, якщо над будинком раптом з’являться дракони, — важко зітхнув Торн. — Квіне, може, краще... спробуємо звідси вибратись? — нерішуче запитав він.

— Ви чули, що сказав Кейт?

Торн закусив губу.

— Мені холодно, — озвалася Еліс, присуваючись ближче до каміна. — Дякую вам, містере Кейт. Цей... цей вогонь нагадує мені домівку.

— Нема за що, — коротко відказав хлопець і підвівся, їхні погляди на мить зустрілись.

— Ви, здається, єдиний, хто... Ой!

Сходами спускалася висока, стара, виснажена, жовта, як мрець, жінка в накинутій на плечі шалі. Одначе враження вона справляла людини бадьорої, на її рухливому обличчі молодо світилися розумні карі очі. Тримаючись сухими руками за поруччя і обережно переставляючи ноги, вона не відводила погляду своїх живих очей від обличчя Еліс. У тому погляді був вираз давно втраченої надії, що раптом спалахнула з новою силою.

— Хто?.. Хто це? — злякано запитала Еліс, відсуваючись назад.

— Не лякайтеся! — поквапно заспокоїв її Райнак, умить опинився біля сходів і заступив жінці дорогу.— Нещасна втекла від Міллі... Саро, що ти тут робиш о такій порі? Ти поберегла б себе, Саро!

Не звертаючи уваги на його слова, жінка повільно сходила вниз, аж поки підступила до товстуна впритул.

— Олівія! — радісно промовила вона.— До мене повернулась Олівія. Ох, люба моя!

— Не треба так хвилюватися,— спробував заспокоїти жінку товстун і обережно взяв її за руку.— Це не Олівія, Саро. Це Еліс, Еліс Мейх’ю. Сільвестрова дочка. Вона приїхала з Англії. Ти пам’ятаєш маленьку Еліс? Ні, це не Олівія, Саро.

— Не Олівія? — Жінка перехилилася через поруччя й пильно подивилась на Еліс. Зморщені губи в старої ворушилися.— Не Олівія?

— Я Еліс, тітонько Сара,— підхопилася дівчина.— Еліс...

Сара Фелл раптом обминула товстуна, швидко перетнула кімнату, взяла дівчину за руку й почала уважно розглядати її обличчя. Поки вона вивчала перелякане обличчя Еліс, на її власному проступив вираз жаху.

— Не Олівія! В Олівії гарні чорні коси... І голос не Олівії. Еліс?..— Жінка опустилася на стілець, де щойно сиділа Еліс, її худі плечі обвисли, і вона заплакала.

— Міллі! — гукнув господар.

Місіс Райнак з’явилася відразу, ніби з волі чарівника.

— Чому ти дозволила їй вийти з кімнати?

— Але ж... я думала, вона...— затинаючись почала місіс Райнак.

— Негайно забери її нагору!

— Гаразд, Герберте,— ледь чутно вимовила місіс Райнак. Кутаючись у халат, вона зійшла вниз, узяла стару жінку за руку й повела нагору.

Місіс Фелл покірно рушила за нею і схлипуючи запитувала:

— Чому ж не приходить Олівія? Навіщо її забрали від матері?..

— Вибачте! — повернувся до них товстун, витираючи піт і важко дихаючи. — Це в неї напад. Я знав, що він наближається, уже з того, як вона зацікавилася, довідавшись про ваш приїзд, Еліс. За те, що ви з Олівією схожі, винуватити її не можна.

— Вона... вона страшна! — тихо промовила Еліс. Містере Квін, містере Торн, нам конче треба залишатися тут? Я б набагато спокійніше почувала себе в місті. До того ж моя холодна... ці холодні кімнати...

— Бачить Бог,— спалахнув Торн, — я ладен іти пішки!

— І покинути Сільвестрове золото на нашу ласку? — з усмішкою запитав Райнак і відразу спохмурнів.

— Не потрібна мені батькова спадщина! — приречено сказала Еліс, — Тепер я бажаю тільки одного: вибратися звідси. Я... я проживу й так. Знайду роботу... Я багато що вмію робити. їдьмо звідси! Містере Кейт, може, ви...

— Я не чародій, — відрубав Кейт, застебнув на всі гудзики куртку і вийшов.

Вони бачили з вікна, як його постать помалу зникала ва серпанком лапатого снігу. Еліс, почервонівши, відвернулась і задивилася на полум’я.

— І ніхто з нас не чародій, — додав Еллері. — Міс Мейх’ю, наберіться мужності й потерпіть, поки ми придумаємо, як звідси вибратись.

— Гаразд, — прошепотіла, тремтячи, Еліс і знову відвернулася до вогню.

— Між іншим, Торне, розкажіть мені все, що ви знаєте, особливо про будинок Сільвестра Мейх’ю. В цьому може бути розгадка таємниці вашого батька, міс Мейх’ю. Хоч будинок і зник, сховане в ньому золото, хочете ви того чи ні, належить вам. Отже,

1 ... 12 13 14 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Божий світильник. Куля для боса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Божий світильник. Куля для боса"