Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » 20 000 льє під водою 📚 - Українською

Читати книгу - "20 000 льє під водою"

252
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "20 000 льє під водою" автора Жюль Верн. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 153
Перейти на сторінку:
малими парами. Нарвал, ніби копіюючи його дії, ліниво погойдувався на хвилях і, здавалося, не виявляв бажання залишати бойовище.

Близько півночі він усе-таки зник, або, говорячи точніше, «згас», як гігантський світляк. Чи не сховалася тварина в морських глибинах? Ми не сміли на це сподіватися. Була перша година ночі, коли ми почули оглушливий свист. Здавалося, що десь поблизу, вирвавшись із океанських глибин, забив могутній фонтан.

Капітан Фарагут, Нед Ленд і я стояли в цей момент на юті і з жадібністю вдивлялися в нічний морок.

— А чи часто вам, Неде Ленде, доводилося чути, як кити викидають воду? — поцікавився капітан.

— Частенько, пане! Але жодного разу не доводилося зустрічати кита, один вигляд якого приніс би мені дві тисячі доларів.

— Справді, ви заслужили премію. Ну, а скажіть мені, коли кит викидає воду з носових отворів, чутно такий же шиплячий свист?

— Точнісінько! Але тільки шуму побільше. Помилки бути не може. Ясно, що до нас пришвартувалося китоподібне, котре водиться в тутешніх водах. З вашого дозволу, пане, — додав гарпунер, — на світанку я скажу йому кілька теплих слів!

— Якщо він буде в настрої вас вислухати, містере Ленд, — зауважив я з деяким сумнівом.

— Коли я наближуся до нього на відстань чотириразової довжини гарпуна, — заперечив канадець, — так доведеться вислухати!

— Але для цього я повинен дати вам вельбот[25]? — запитав капітан.

— Само собою.

— І ризикувати життям веслярів?

— І моїм! — просто сказав гарпунер.

Близько другої ночі, під вітром, за п’ять миль від «Авраама Лінкольна», знову з’явився предмет, що настільки ж інтенсивно світився. Попри відстань і шум вітру та моря, виразно чувся могутній сплеск хвостом і астматичне дихання тварини. Здавалося, що повітря, подібно до пари в циліндрах машини в дві тисячі кінських сил, уривалося в легені цього гіганта моря, коли він, спливши на поверхню океану, переводив подих.

«Ну, — подумав я, — гарний кит, що може поміритися силами з цілим кавалерійським полком!»

До світанку ми були насторожі і готувалися до бою. Китоловні сіті були розкладені по бортах судна. Помічник капітана наказав приготувати мушкетони, що викидають гарпун на відстань цілої милі, і тримати напоготові рушниці, заряджені розривними кулями, що б’ють наповал навіть найбільших тварин. Нед Ленд обмежився тим, що нагострив свій гарпун — смертоносне знаряддя в його руках.

О шостій годині почало світати; і з першими променями ранкової зорі померкло електричне сяйво нарвала. О сьомій годині майже зовсім розвиднилося; але густий ранковий туман застеляв обрій, і в найкращі підзорні труби нічого не можна було розгледіти. Яке було наше розчарування і гнів, можна собі уявити!

Я піднявся на бізань-щоглу[26]. Кілька офіцерів вилізли на марсові майданчики.

О восьмій годині густі клуби туману попливли над хвилями і повільно почали розсіюватися. Обрій розширився і прояснився.

Зненацька, як і напередодні, пролунав голос Неда Ленда.

— Дивіться! Ця штука з лівого борту, за кормою! — кричав гарпунер.

Усі погляди скупчилися в зазначеному напрямку.

Там, за півтори милі від фрегата, виднілося якесь довге темне тіло, що виступало приблизно на метр над поверхнею води. Хвилі пінилися під могутніми ударами його хвоста. Ніколи ще не доводилося спостерігати, щоб хвостовий плавець розбивав хвилі з такою силою! Сліпучий своєю білизною слід, описуючи дугу, позначав шлях тварини.

Фрегат наблизився до китоподібної тварини.

Я став уважно вдивлятися в нього. Повідомлення «Шанона» і «Гельвеції» трохи перебільшили його розміри. По-моєму, довжина тварини не перевищувала двохсот п’ятдесятьох футів. Що ж до товщини, то її важко було визначити; все-таки у мене виникло враження, що тварина дивовижно пропорційна у всіх трьох вимірах.

У той час як я спостерігав за цією дивовижною істотою, з його носових отворів вирвалися два водяних стовпи, що розсипалися срібними бризками на висоті сорока метрів. Тепер у мене було деяке уявлення про те, як нарвал дихає. І я дійшов до висновку, що тварина належить до підтипу хребетних, до класу ссавців, загону китоподібних, сімейства… От цього я ще не вирішив. Загін китоподібних містить у собі китів, кашалотів і дельфінів; до останнього зараховуються і нарвали. Кожне сімейство підрозділяється на роди, роди на види, види… Я не міг іще визначити, до якого роду і виду належить тварина; але я не сумнівався, що заповню прогалину у класифікації за допомогою неба і капітана Фарагута.

Команда з нетерпінням очікувала наказів начальника. Капітан якийсь час уважно спостерігав за твариною, потім наказав покликати старшого механіка. Той з’явився.

— Пари розведені? — запитав капітан.

— Так точно! — відповів механік.

— Підсилити тиск! Дати повний хід!

Потрійне «ура» гримнуло у відповідь на наказ.

Час бою настав. Кілька секунд потому із двох труб фрегата валували

1 ... 12 13 14 ... 153
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «20 000 льє під водою», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "20 000 льє під водою"