Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

та тринадцяти зборів, із прийняттям Податкового кодексу України йдеться про необхідність виконання обов’язку зі сплати двох податків та трьох зборів. Така ситуація здається досить слушною — зникли податки, які не забезпечували помітних надходжень до місцевих бюджетів, досить суперечливо відігравали регулювальну функцію. У цій статті також простежується певне кордонне регулювання відносин, пов’язаних із межею податкових та бюджетних норм. Порядок та напрями зарахування місцевих податків та зборів здійснюються відповідно до статей 64–69 Бюджетного кодексу України. Стаття 11. Спеціальні податкові режими

11.1. Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом.

11.2. Спеціальний податковий режим — система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів.

11.3. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

11.4. Не визнаються спеціальними режимами податкові режими, не визначені такими цим Кодексом.

Стаття, що коментується, присвячена визначенню спеціальних податкових режимів, які передбачають особливий порядок обчислення та сплати податків і зборів у відповідний податковий період, який застосовується у випадках та порядку, визначених податковим законодавством. Спеціальні податкові режими передбачають особливий порядок визначення елементів правового механізму податку, спеціальний режим застосування податкових пільг. Перелік спеціальних податкових режимів закріплено розділом XIV «Спеціальні податкові режими» цього Кодексу: фіксований сільськогосподарський податок (статті 301–309), збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками (статті 310–313), збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

1. Перш ніж коментувати ці спеціальні податкові режими, потрібно звернути увагу на такий режим, як спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. У проекті Податкового кодексу України, прийнятому у другому читанні Верховною Радою України, регулювання цього режиму містилося у главі 1 розділу XIV проекту. Платниками визначалися фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв: кількість осіб, що перебувають з ними в трудових відносинах, одночасно не перевищує двох осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб); обсяг доходу не перевищує 300 000 гривень. Передбачалося, що спрощена система оподаткування не поширюється на: — фізичних осіб — підприємців, які здійснюють: а) діяльність у сфері розваг; б) виробництво та роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин); в) виробництво та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів; г) видобуток, виробництво та інші види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; ґ) видобуток та реалізацію корисних копалин; д) фінансову діяльність; е) операції з нерухомим майном; є) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі; ж) діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»; з) діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (крім діяльності таксі, діяльності нерегулярного пасажирського транспорту та діяльності автомобільного вантажного транспорту); и) зовнішньоекономічну діяльність, крім експорту програмного забезпечення і послуг з віддаленої підтримки програм та обладнання, розробки постачання та оновлення програмного забезпечення, надання послуг у сфері інформатизації; і) діяльність з надання послуг пошти та зв’язку; ї) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки; й) діяльність у сфері права; к) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; л) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії; м) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління; н) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління; о) рекламну діяльність; п) технічні випробування та дослідження; р) підбір та забезпечення персоналом; с) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; т) роздрібну торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, обробленим та необробленим дорогоцінним камінням; у) роздрібну торгівлю уживаними товарами, товарами «секонд-хенд»; ф) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет; х) роздрібну торгівлю через торгові автомати;

— фізичних осіб — підприємців, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Об’єктом оподаткування визначався дохід платника податку. Ставки податку мали встановлюватися щороку сільськими, селищними та міськими радами залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на календарний місяць у межах: а) на території населених пунктів з чисельністю населення понад 150 тис. осіб — від 200 до 600 гривень; б) на території інших населених пунктів — від 20 до 200 гривень. Фізичні особи мали сплачувати податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку. Сума податку повинна була перераховуватися на окремий рахунок органів Державного казначейства України. Суб’єкти господарювання могли за власним бажанням обрати спрощену систему оподаткування шляхом отримання свідоцтва платника податку. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом господарювання один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної письмової заяви до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного податкового (звітного) періоду.

Разом із тим 30.11.2010 р. Президент України скористався своїм правом «Вето» та запропонував певні правки, які були враховані. Зокрема, було виключено статті 291–300, якими регулювався порядок плати єдиного податку та фіксованого податку. Замість цього підрозділом 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» розділу XX «Перехідні положення» встановлено, що до внесення змін до розділу XIV цього Кодексу діє Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та частково розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13–92 «Про прибутковий податок з громадян». Цими нормативними актами, як і раніше, зараз врегульовано порядок сплати єдиного та фіксованого податку.

2. Фіксований сільськогосподарський податок. Платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких