Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Ася 📚 - Українською

Читати книгу - "Ася"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ася" автора Іван Тургенєв. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 18
Перейти на сторінку:
тому,— почав він з силуваною усмішкою і затинаючись,— я здивував вас своїм оповіданням; сьогодні здивую ще більше. З іншим я, напевно, не зважився б... так просто... Але ви благородна людина, ви мені друг, правда ж? Слухайте, моя сестра, Ася, у вас закохана.

Я весь здригнувся й підвівся...

— Ваша сестра, кажете ви...

— Так, так,— перебив мене Гагін.— Я вам кажу, вона божевільна і мене з ума зведе. Але, на щастя, вона не вміє говорити неправди і довіряє мені. Ах, що за душа в цієї дівчинки... але вона себе занапастить, неодмінно.

— Та ви помиляєтесь,— почав я.

— Ні, не помиляюся. Вчора, ви знаєте, вона майже цілий день пролежала, нічого не їла, а втім, не скаржилася... Вона ніколи не скаржиться. Я не турбувався, хоча надвечір у неї зробив-

ся невеликий жар. Сьогодні, о другій годині ночі, мене збудила наша хазяйка: "Ідіть,— каже,— до вашої сестри, їй чомусь недобре". Я побіг до Асі і побачив її нероздягнену, у пропасниці, в сльозах; голова в неї палала, зуби цокотіли. "Що тобі? — спитав я,— ти нездужаєш?" Вона кинулась мені на шию й почала благати мене виїхати з нею звідси якомога швидше, коли я хочу, щоб вона лишилася жива... Я нічого не розумію, намагаюся її заспокоїти... Вона починає ще дужче ридати... і раптом крізь ті ридання почув я... Ну, словом, я почув, що вона вас кохає. Запевняю вас, ми з вами, розсудливі люди, і уявити собі не можемо, як вона глибоко почуває і з якою неймовірною силою виявляються в ній ці почуття; це находить на неї так само несподівано і так само непереборно, як гроза. Ви дуже мила людина,— провадив далі Гагін,— але чого вона вас так покохала — цього я, признатися, не розумію. Вона каже, що прив'язалася до вас з першого погляду. Того вона й плакала кілька днів тому, коли запевняла мене, що, крім мене, нікого любити не хоче. Вона уявляє, що ви її зневажаєте, що ви, мабуть, знаєте, хто вона; вона питала мене, чи не розказав я вам її історію,— я, певна річ, сказав, що ні; але чутливість її — просто страшна. Вона бажає одного: виїхати, виїхати зараз же. Я просидів з нею до ранку; вона взяла з мене слово, що нас завтра ж тут не буде>— і аж тоді вона заснула. Я подумав, подумав і зважився — поговорити з вами. По-моєму, Ася добре каже: найкраще — виїхати нам обом звідси. І я сьогодні ж одвіз би її, коли б не спала мені на розум думка, яка мене зупинила. Може... хто знає? — вам сестра моя подобається? Коли так, з якої речі я буду її відвозити? От я і зважився, відкинувши геть усякий сором... До того ж я сам дещо помітив... Я зважився... довідатися від вас...— Бідний Гагін зніяковів.— Вибачте мені, будь ласка,— додав він,— я не звик до таких прикрих пригод.

Я взяв його за руку.

— Ви хочете знати,— промовив я твердим голосом,— чи подобається мені ваша сестра? Так, вона мені подобається.

Гагін глянув на мене.

— Але,— промовив він, затинаючись,— адже ви не одружитеся з нею?

— Як ви хочете, щоб я відповів на таке запитання? Поміркуйте самі, чи можу я тепер...

— Знаю, знаю,— перебив мене Гагін.—Я не маю ніякого права вимагати од вас відповіді, і запитання моє — верх непристойності... Але що скажете робити? З вогнем жартувати не можна. Ви не знаєте Асі; вона може занедужати, утекти, побачення вам призначити... Інша уміла б усе потаїти і виждати — але не вона. З нею це вперше,— от що зле! Коли б ви бачили, як вона сьогодні ридала біля моїх ніг, ви б зрозуміли мої побоювання.

Я задумався. Слова Гагіна: "побачення вам призначити" кольнули мене в серце. Мені здалося ганебним не відповідати одвертістю на його чесну одвертість.

— Так,— сказав я нарешті,— ви правду кажете. Годину тому я дістав од вашої сестри записку. Ось вона.

Гагін узяв записку, швидко перебіг її і впустив руки на коліна. Вираз здивування на

його обличчі був дуже смішний, але мені було не до сміху.

— Ви, повторюю, благородна людина,— промовив він,— але що ж тепер робити? Як? вона сама хоче виїхати, і пише до вас, і дорікає собі за необережність... і коли це вона встигла написати? Чого ж вона хоче од вас?

Я заспокоїв його, і ми почали розмовляти спокійно, по можливості, про те, що нам слід було зробити.

Ось на чому ми зупинились нарешті: щоб запобігти лихові, я повинен був іти на побачення і чесно порозумітися з Асею; Гагін зобов'язався сидіти дома і знаку не подати, що він знає про її записку; а ввечері ми вирішили зійтися знов.

—: Я твердо надіюся на вас,— сказав Гагін і стиснув мені руку,— пожалійте і її, і мене. А виїжджаємо ми все ж таки завтра,— додав він, встаючи,— бо ж ви з Асею не одружитесь.

— Дайте мені строку до вечора,— відказав я.

— Будь ласка, але ви не одружитесь.

Він пішов, а я кинувся на диван і заплющив очі. Голова мені паморочилася: надто багато вражень в неї налинуло одразу. Досада мене брала на одвертість Гагіна; досада брала на Асю, її кохання мене і тішило, і бентежило. Я не міг зрозуміти, що примусило її

1 ... 12 13 14 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ася», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ася"