Читати книгу - "Щоденник першої подорожі"

берег, до будинків, які там знаходились, і було виявлено, що всі місцеві жителі втекли. Тільки через деякий час показалась одна людина, але адмірал наказав залишити її в спокої. Човни повернулися до кораблів, і після обіду адмірал направив на берег одного з тих індіанців, яких він з собою віз. Ще здаля цей індіанець став подавати голос, звертаючись до місцевих жителів. Він переконував їх не боятися прибульців і говорив, що люди на кораблях добрі і що вони зовсім не піддані великого хана; навпаки, скрізь, де їм довелося побувати, вони наділяли всіх різними дарами. Потім, кинувшись у воду, індіанець доплив до берега, де до нього підійшли двоє з місцевих жителів і, взявши його за руки, повели (levaronlo) в один з будинків, де від нього і дізналися про все.

І коли місцеві жителі остаточно переконалися, що їм не заподіють зла, вони заспокоїлись, і незабаром до кораблям підійшло більш ніж шістнадцять плотів (almadias), і каное, з бавовняною пряжею та іншими місцевими дрібничками (cosillas). Адмірал наказав нічого у них не брати, щоб таким чином індійці зрозуміли, що він шукає тільки золото, яке вони тут називали «нукай» (nucay). І так весь день вони приходили з землі на кораблі, а християни, цілком впевнені у своїй безпеці, висаджувались на берег.

Адмірал не побачив ні в одного з індійців золота, але говорить, що примітив у одного з них візерунчастий шматок срібла, що висів у носі. Це було ознакою того, що тут є цей метал. Індійці пояснили знаками, що не пройде й трьох днів, як із глибини країни прийде багато торговців і вони куплять те, що привезли із собою християни і повідомлять короля тієї землі, який, як можливо було бути зрозуміти по знакам, що вони давали, був звідти за чотири дні дороги, а купці повинні були прийти обов’язково тому, що місцеві жителі послали в усі боки людей для оповіщення усіх про прибуття адмірала.

«Ці люди, — говорить Адмірал, — тією ж самої статі і звичаїв, які інші, що зустрічались раніше, і вони не сповідають жодну релігію, яку я знав би, тому що індійці, яких я везу з собою, раніше не бачили, як читається молитва, хоча зараз вони повторюють слова Salve и Ave Maria, піднявши руки до неба, як їм було показано і хрестяться.

Вони мають єдину мову і дружні між собою і я вірю в те, що це були всі ці острови, і що у них була війна з Великим Ханом, якого вони називають «Кавіла» (Cavila) та з провінцією «Басан» (Bafan). І ходять вони також оголеними як інші.

Адмірал каже, що річка дуже глибока і в гирло можуть прибувати кораблі, причалюючи прямо до берега; прісна вода лише одну лігу не доходить до гирла річки.

«Поза сумнівом, — говорить адмірал, — що якщо ця земля материк, то я перебуваю перед Саїтоном і Кісаєм (Zaiton і Quinsay) в ста лігах, може бути трохи ближче, може бути трохи далі від того й іншого міста, і це підтверджується станом моря, яке стало іншим, ніж було воно досі; і вчора, коли я пішов на північний захід, я виявив, що стає холодніше».

П'ятниця, 2 листопада.

Адмірал вирішив відправити двох іспанців. Один з них звався Родріго де Херес і проживав у Айамонте, інший же, Луїс де Торрес, служив колись у намісника Мурсії і був євреєм і, як кажуть, знав єврейську та халдейську мови і навіть трохи арабську. З ними він послав двох індіанців: один був з числа взятих на Гуанахані, інший жив в селищі з кількох будинків, розташованому у річки, що протікає тут. Адмірал дав їм зв'язки чоток, щоб вони могли виміняти собі їжу, якщо її їм не вистачить, і поклав їм шість днів терміну до повернення. Він дав посланцям зразки прянощів, щоб вони змогли розпізнати ці цінні рослини, якщо на них набредуть, і забезпечив їх інструкцією; у ній зазначалося, яким чином вони повинні будуть розпитувати короля тієї землі і що належить їм говорити від імені королів Кастилії; а сказати їм треба було, що адмірал посланий щоб від імені королів вручити володарю цієї землі листи та дарунок, встановити з ним дружбу, ознайомитися з його країною і надати підтримку, буде з'явиться в ній необхідність, і довідатися про деякі провінції, гавані і річки, про які адмірал має відомості, розпитавши, як далекі вони звідси.

Вночі адмірал з допомогою квадранта визначив висоту (Полярної зірки) і виявив, що він знаходиться в 42 градусах від екваторіальної лінії (la linea equinoccial— лінії рівнодення). Він говорить, що, за його розрахунками, пройдено від острова Ієро тисячу сто сорок дві ліги. Адмірал також стверджує, що земля, на якій він перебуває, материк.

Субота, 3 листопада.

Вранці адмірал взяв човен і попрямував до берега, і так як річка у гирлі утворює велике озеро — чудову гавань, дуже глибоку і чисту від підводних каменів, а береги тут настільки гарні, що можна підійти до них і підняти на сушу кораблі для огляду підводних частин, і на них багато деревини (lena), то адмірал пройшов вгору за течією дві ліги до місця, де вода в річці стала прісною. Потім він піднявся на пагорб, щоб відкрити щось нове у довкіллі, але з-за густих гаїв (arboledas) він не зміг нічого побачити. Повітря над лісом було свіжим і запашним, і адмірал говорить, що тут, поза сумнівом, повинні зростати ароматичні трави.

Все, що він бачив, було так красиво, що він готовий був невтомно милуватися подібною пишністю (lindeza) і слухати спів птахів.

Вдень до кораблів у безлічі приходили плоти або каное, і індіанці привозили для міни вироби з бавовняної пряжі і мережі, в яких вони сплять, тобто гамаки.

Неділя, 4 листопада.

Як тільки розвиднилося, адмірал відправився на берег на полювання за птахами, яких він напередодні бачив. Після того, як він повернувся, з'явився до нього Мартін Алонсо Пинсон (Pinzon) з двома шматочками кориці. Пінсон розповів, що один португалець з його корабля бачив індіанця, який ніс дві великі зв'язки кориці; однак цей португалець не зважився придбати корицю, пам'ятаючи, що адмірал під страхом покарання заборонив кому б то не було вступати