Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Скарб Вовчої криниці 📚 - Українською

Читати книгу - "Скарб Вовчої криниці"

211
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Скарб Вовчої криниці" автора Лариса Михайлівна Письмова. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 29
Перейти на сторінку:
затрубив збір.

… Коли все затихло, в балочці заворушились кущі і — з них виповзли дві зігнуті постаті.

Постоявши, прислухаючись деякий час, вони обережно вибралися нагору і мовчки розійшлися в різні боки.


ТОМКА НАГАДУЄ ПРО СЕБЕ

Крім зайчати, головного вчорашнього трофею, в живому куточку тепер оселився довжелезний, шипучий вужище, підстаркуватий, похмурої вдачі їжак і головате зозуленя. Ця криклива потвора не давала нікому проходу, безперервно вимагаючи їжі. Ящірок наловили безліч, а тут ще малеча… з самого ранку ловить нових і несе до живого куточка. Щоб не ображати малюків, Славка приймає їх, але слізно благає більше не приносити. Десятків зо три цих в'юнких тваринок він відібрав і звелів Генці випустити в ліс.

Генка, вирішивши, що ящірки доберуться до лісу й власним ходом, випустив їх біля дівчачої спальні, а сам побіг глянути, що то за чоловік розмовляє з Романом Петровичем біля вхідної арки.

Виявилось, що то приїхав з лісництва Сергійків батько — Петро Трохимович. Генка зрадів, бо Петро Трохимович передав і йому з дому пакуночок і попросив збігати за Сергійком. Генку двічі не довелося просити, і незабаром Сергійко, а за ним і Костик з Славкою примчали до арки.

Петро Трохимович одним змахом обняв усіх трьох.

— Ну, баламути, як справи? Не нудьгуєте?

— Часу немає, — заклопотано відказав Сергійко і передав батькові довжелезний список речей. — Усе оце треба привезти нам з дому.

— «Три квітчасті скатертини, три пари чобіт, три пари рукавиць, оберемок клоччя…» — здивовано прочитав Петро Трохимович. — До зими, чи що, готуєтесь?

— Не до зими, а до карнавалу.

— Що ж, коли все це манаття вміститься в мою півторатонку, то привезу. А тепер — тримайте!

Він віддав хлопцям пакунки з чистими рушниками, трусиками та майками і окремо, весело підморгнувши, листа від Томки.

Приятелі провели Петра Трохимовича до машини, потім посідали в затишку, і Сергійко заходився вголос читати:


«Здрастуйте, друзі!!! Привіт вам з далекого Сибіру!»


Сергійко, Славка та Костик широко посміхнулись.


«У нас велика радість: завтра їдуть у Москву, на Сільськогосподарську виставку, знатні люди району. Від нашої МТС посилають мого батька, і він обіцяє взяти з собою мене! Уявляєте?! Ну, а з Москви я вже й до вас, хоч на кілька днів, приїду, будьте в цьому певні!

Чи оглянули ви, нарешті, Вовчу криницю, чи, може, побоялись? Коли побоялись, то не журіться, — я приїду, і тоді вже Вовча криниця не залишиться недослідженою!

Передайте від мене гарячий привіт Марії Семенівні і Петрові Трохимовичу, а також усім мешканцям вашого лісництва. Як поживають Найда з Галасом? Як здоров'я кота Бурлаки?

До скорого-скорого побачення! Ваша подруга Томка».


— Діждалися! — з відчаєм сказав Сергійко. — Вона ж тепер засміє нас!

— Засміє, — понуро погодився Славка. — Хіба немає за що?

Костик винувато зітхнув: ганьба, що й говорити…

— Ось що, хлопці, — рішуче ляснув себе долонею по коліну Сергійко. — Спустимось у Вовчу криницю цієї ж ночі.


ПЕРЕПОЛОХ

«Спать, спать, по на-ме-тах!.. Спать, спать по на-ме-тах!..» лине над табором співучий клич.

Відбій.

Піонери розходяться по своїх спальнях. Над і, збором повільно розгортає оксамитні крила коротка лінія ніч.

Сергійко лежить з розплющеними очима і, щоб не заснути, пощипує себе за руку. Славка теж не спить і перевертається з боку на бік; але Костик уже підозріло посвистує носом.

Таємниче, по-змовницькому кивають за вікнами темні віти дерев… З лісу доноситься різкий крик пічного птаха… І чого він кричить так неприємно?

Нарешті, в засітчене від комарів вікно повільно впливає жовтогаряче коло повного місяця. Сергійко обережно підводиться з ліжка: пора!

І раптом нічну тишу розриває нестерпний, пронизливий крик… Сергійка проймає холодний піт. І зразу ж до першого зойку приєднується несамовитий виск багатьох переляканих голосів.

Розбуджені криком і нічого не розуміючи, хлопі схоплюються з своїх ліжок і вибігають із спальні. Назустріч біжать стривожені працівники табору. Всі кидаються до дівчачої спальні, звідки чується лемент. Із спальні виходить старша піонервожата Віра Іванівна.

— Ящірка, — сердито пояснює вона, марно намагаючись застебнути одягнуте навиворіт плаття. — До Тані Фоміної в постіль залізла ящірка. Таня спросоння злякалась, заверещала і налякала інших дівчаток.

Слідом за Вірою Іванівною, закутана, мов привид, у простиню, вийшла Оля Барабаш і викинула ще дві ящірки.

— Там, здається, ще є. І звідки вони поналазили? Почувши це, Генка-вітряк полохливо зиркнув на Славку і запобачлнво чкурнув до спальні.

— Віро Іванівно, обшукайте з дівчатами всю спальню. Всі ж інші — негайно розходьтеся спати! — звелів Роман Петрович.

— Генко, — повернувшись до спальні, зловісно прошипів Славка. — Признавайся, куди ти випустив ящірок?

Та Генка вже спав напрочуд міцно і навіть підхропував.

— Ох, і знатимеш ти у мене завтра! — пообіцяв Славка, лягаючи в ліжко.

У відповідь Генка захропів ще дужче. Коли міцний сон знову скорив весь табір, Сергійко з Славкою та Костиком потайки вийшли із спальні.

1 ... 12 13 14 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скарб Вовчої криниці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скарб Вовчої криниці"