Читати книгу - "Колишній, Ульяна Соболева"

Свєтка скептично оглянула подругу. 
- Ні, ну ми тебе одягнемо, і буде дуже навіть нічого. Тимофєєв бабок дав? 
Ніка кивнула. 
- От і добре. Я з тебе цукерку зроблю. Коли ти з цим америкосом зустрічаєшся? 
- Завтра о сьомій, - Свєта впливала на Ніку як хороше заспокійливе, тепер їй і самій стало цікаво. 
- Та не сподобаюся я йому. 
- А це ми ще подивимося. Ти занадто себе недооцінюєш, сестричко. Зарилася у свій панцир розлучена. Волосся шикарне, очиська, як у ляльки, груди, талія, ноги від вух. Фотомоделі відпочивають. Ніко, по тобі плачуть кращі агентства Європи. Америкос буде нашим.

Ніка засміялась, уперше за цей тиждень. Від душі. Весело. 
- Ти, правда, думаєш мені , що варто спробувати його ... Блін, смішно - я не вмію. 
- Навчишся. Англійську знаєш, розумна, красива. Ух, чує моє серце: переверне ця зустріч твою сіру повсякденність. Значить, так: завтра в перукарню, потім макіяж, потім одягнемо тебе. Я з дівчатами посиджу вечорами, а ти вперед і з піснею, Серебрякова. 
Ніка раптом згадала, що післязавтра зустрічається з Андрієм, і настрій знову зіпсувався. 
- Погана ідея, Світуль. Посміялися і досить. 
- Вероніко, непогана, це життя, розумієш? У ньому все ось так несподівано і буває. Не сперечайся. Ми спробуємо, а там, як піде. Я ще Люську припашу, ми твою дітвору разом доглянемо.