Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Запис у журналі спостережень: 36 день

Мені вдалося з'ясувати, на якій відстані починається дія кристала. Варто мені піти від нього далі п'яти метрів, як прискорений пульс та високий тиск починають повертатися. Варто повернутися до каменю – все минає. Але найкраще я почуваюся, коли камінь у руках. Також мені вдалося з'ясувати, що больовий поріг, доки камінь у руках, зменшується на порядок. Це вдалося з'ясувати випадково, коли після очищення в санітарному блоці я зачепив мізинцем правої ноги поріг. На мій подив, болю практично не було. Я одразу повторив удар – болю знову не відчув. Оскільки всі дивні події, що трапляються зі мною, я вирішив списувати на камінь, то заради експерименту відклав камінь убік і знову вдарив мізинцем об поріг. Біль був сильний, і в мене ледь сльози не виступили, тому що для гарантії я вдарив сильніше, ніж у попередні рази. Зате відразу ж, після того, як узяв у руки кристал, біль пішов на задній план. І якщо не думати про нього, то й не відчуєш. Найдивніше при цьому, що тактильні відчуття нікуди не поділися. Я так само відчував, як торкаюся поверхонь, відчував потік повітря, що йде з системи клімат-контролю.

Це відкриття мене налякало. Я стаю повністю залежним від цього кристала. Хотілося плакати від того, що нічого не можу зробити з цим, але навіть це я не зміг зробити, бо через кілька хвилин настрій почав підійматися. У тому, що це діє камінь, я впевнений на всі сто відсотків.

Запис до журналу спостережень: день 36

Вчора так і не зміг приступити до будь-якої роботи. Але сьогодні я взяв себе в руки та одразу після сніданку подався на місце розкопок. Раз вирішив добувати кристали для майбутньої експедиції, значить, так і робитиму. А скільки проживу при цьому вже не має значення. Головне – залишити попередження майбутній експедиції про небезпеку кристалів. Сьогодні я знову провів запуск геологічного сканера, тільки вже трохи осторонь. Крім нової карти розташування алмазів я отримав ще дивніші свідчення. На глибині сорок метрів знаходилося кільце з невідомого матеріалу, яке не просвічувалось магічними імпульсами. Дивне в кільці те, що воно правильної форми. А природа, як відомо, складних правильних форм не любить. Заповнивши журнал знахідок, я зайнявся здобиччю кристалів. На цей раз великих кристалів мені практично не трапилося, всього кілька каменів. Зате дрібних, які доводилося видобувати просіюванням ґрунту на різній глибині через спеціальне сито, набралося чимало. Рахувати  кількість мені було  ліньки, а тому в журналі я написав загальну вагу. Майже двісті грамів. Упакувавши як належить за регламентом знахідки в броньований контейнер, я повернувся додому.

Запис до журналу спостережень: день 45

Я живий і здоровий, хоч у цьому вже сумніваюся. Без кристала мені починало ставати погано майже миттєво. Відстань, на яку можу піти без наслідків від нього, зменшилася за минулий час майже на десять сантиметрів. Сам кристал за дев'ять днів зменшився на два десятих відсотка. Що буде, коли кристал зникне повністю, не знаю та знати не хочу. Чому я так довго не писав? А нема про що писати. Щодня вирушав на розкопки та повертався з новою партією кристалів пізно ввечері. Раз на дві доби вранці чистив сонячні панелі та проводив профілактику решти обладнання. Вечорами продовжував розбиратися з артефакторикою на основі книги зі створення простих магічних іграшок.

Сьогодні ж сталася подія – вибух одного з акумуляторів. Розслідування показало, що контролер заряду не відключив зарядку батареї, попри повний заряд. Відбувся перегрів – і вибух. Мені пощастило, що проєктувальник житлового модуля передбачив — кожна батарея знаходилася в ізольованому герметичному боксі. Через це жодних негативних наслідків не було, окрім зменшеного запасу електрики у разі несправностей сонячних панелей. Але про всяк випадок я перевірив ще раз всі батареї.

Виявилося, що ще дві батареї близькі до вибуху, і у всіх трьох випадках винний контролер. Замінивши про всяк випадок обидва вцілілі контролери на запасні, я зайнявся вивченням зіпсованих. Варто мені розкрити корпус контролера, як зсередини висипався дрібний пил. Аналіз показав, що пил цей — роздроблені крупинки місцевого піску. Повторне обстеження контейнера, в якому стоять бокси з батареями, дозволило виявити кілька невеликих наскрізних отворів, через які і потрапив пил усередину, де пошкодила контролери трьох батарей, що стоять найближче до отворів. Для закладення отворів я використав стандартну латку для скафандра. Добре, що їх у мене багато, як і самих скафандрів. Шкода, що відновити чистоту контейнера тепер неможливо,  максимум вимести пісок і пил, що накопичилися всередині.

Запис у журналі спостережень: день 47

Розкопки продовжувати в тому самому місці вічно, на жаль, не вдасться. Я знав це з самого початку, але думав, що цей момент настане пізніше. Але ні, це настало зараз.

Останнє сканування ґрунту піді мною показало, що всі кристали, які на глибині до п'яти метрів, я дістав. Інші набагато глибше і дістатися до них за допомогою ковша на планетоході не вийде. Можна копати вручну, але я ще не настільки зневірився, щоб займатися подібними дурницями. Отже, слід шукати нове місце для видобутку кристалів. Ще на орбіті ми склали карту потенційних родовищ цих кристалів. Насправді лише четверте місце виявилося з кристалами, але це все одно краще, ніж наосліп намагатися знайти кристали за допомогою сканера. Найближче неперевірене місце знаходилося за тридцять кілометрів від житлового модуля. На таку відстань їздити туди-сюди щодня безглуздо, саме тому я вирішив вирушити щонайменше на тиждень. Запас повітря на борту планетоходу цілком дозволяв таку тривалу подорож. Енергію отримуватиму від сонячних панелей. Їжу візьму з собою у  пайках. Але це вже завтра. Сьогодні я буду займатись створенням умовно корисного артефакту.

У м'якій іграшці-рибці був рунний контур, що дозволяє іграшці накопичувати вологу з повітря в маленький резервуар усередині, а потім виплескувати його тонким струменем. Як резервуар я вирішив використовувати пластикову пакування від пайка. Звичайно, пластик не дуже годився як носій зачарування, але ж я створював більше для перевірки можливості, ніж для реального відновлення води.