Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Увечері, після того, як оцінив перспективи ремонту, відправився спати й вже серед ночі прокинувся від хвороби, що повернулася. Одразу наковтався ліків. Як і вперше, результат від них практично нульовий.

Сьогодні вранці провів аналізи, але вони нічого не показали, крім застуди. Мені страшно. Одна справа перехворіти на застуду, а інша — на невідому хворобу, яку не може навіть визначити маготехнічний діагност. Наразі зрозумів остаточно: вмирати не хочу. І тільки-но на далекому горизонті замаячив спосіб збільшити термін мого життя на цій планеті, як я захворів. І чим захворів, гадки не маю.

Мені важко втримувати себе в руках від того, щоб не почати панікувати. У речах магістра Нотра я виявив маленький контейнер, у якому лежать шприци зі стимуляторами. Один із них повинен на кілька діб збільшити всі можливості організму, у тому числі регенерацію. Ціна за прийом стимулятора – кілька років життя. Але якщо через добу мій стан не покращає, я його спробую. Краще втратити кілька років життя, ніж здохнути незрозуміло від чого зараз.

Запис до журналу спостережень: день 33

Я живий і цілком здоровий. Стимулятор магістра творить справжні чудеса. Зараз немає і найменшого сліду від хвороби, а лише вісім годин тому ризикнув і вколов стимулятор. Так, шкода кілька років життя, зате зараз я цілком здоровий і сповнений сил. Сканер і аналіз крові показали, що здоровіше за мене бути проблематично. Разом зі здоров'ям у мене покращав і настрій. Ще кілька годин тому я був у паніці, боячись померти невідомо від чого, а зараз готовий згорнути гори. Я чудово розумію, що це результат хімії, яку вколов, але й не скористатися цим не міг. За дві минулі години я зміг повністю відновити блок антени. Саму антену встановив на даху модуля на рухомий кронштейн, з мікроприводом для націлювання антени. І зараз мені залишалося лише налаштувати антену і направити її на приблизне  розташування корабля. Стимулятор явно прочистив мені мізки - розуміти став у рази краще. Антена — це найперше, що я маю відновити. Вся робота зайняла у мене дві години, а отже, я міг ще першого дня, поки хлопці на орбіті планети, з ними зв'язатися.

На борту Міста є посадковий модуль з можливістю зльоту. Вони могли мене забрати з собою, але мої мізки явно працювали погано. Можливо, стрес чи щось ще. Але єдиний шанс на порятунок я втратив. Потужний  все ж таки стимулятор. Попри явно погані новини, я не можу засмучуватися. Я все одно почуваюся чудово.

Зв'язок налагодити не вдалося. Або на кораблі відключили приймальну антену, або я щось роблю неправильно. Але нічого страшного. Я живий і зможу вижити тут і далі. Розумом розумію, що погані справи, але хімія не дає мені засмучуватися. Цікаво, де магістр дістав цей стимулятор? Дуже він  добрий. Ще б не доводилося розплачуватись за його приймання роками життя, весь час на ньому сидів би.

Запис до журналу спостережень: день 35

Вчора був відхідняк від приймання стимулятора. Якщо я думав, що мені було погано під час хвороби, то дуже помилявся. Погано було вчора. Не знаю, як не вив від болю, але тепер вже все минулося, і я знову у працездатному стані. Відремонтована антена за час дії стимулятора – добрий результат. Переглядаючи свої дії під кайфом, я не зміг розібратися із частиною того, що робив. А тоді це мені здавалося настільки просто і зрозуміло. Жаль, що зв'язок не вдалося налагодити з кораблем, але глибоко всередині я знав, що так і буде. А навіть якби й налагодив, то лише нашкодив би іншим. Вони б сильно переживали, що залишили мене на планеті, а додаткові переживання під час тривалого польоту ще нікому не приносили користі.

Вранці спрацювала сигналізація. Повітряний фільтр забитий пилом, якого я так і не зміг позбутися після розгерметизації житлового модуля. Тож сьогодні на мене чекає робота із заміни фільтра та з очищення старого. Благо, конструкція фільтра дозволяє його розібрати та, використовуючи спеціальний алхімічний мийний засіб, очистити та відновити активні компоненти, що поглинають різні шкідливі гази з атмосфери житлового модуля. Після заміни та очищення фільтра я продовжу займатися магією. Але спочатку все ж таки спробую позбутися кристала, а то за минулі дні я його вже і з рук практично не випускав.

Не вийшло. Щойно я зміг психологічно подолати бажання тримати в руках кристал і викинути його назовні, як почалися проблеми зі здоров'ям. Тиск різко виріс, пульс небезпечно наблизився до двохсот ударів за хвилину. Укол бета-адреноблокатора допоміг заспокоїти серцебиття на кілька хвилин, але невдовзі пульс почав знову зростати. Знову використовувати укол не дуже корисно для організму, та й ефект дуже короткочасний. Саме тому я вирішив забрати назад кристал. Насилу вдалося дістатися до нього, перш ніж серце мало не вибухнуло в грудях. Але варто було кристалу опинитися в руці, нехай і через рукавичку скафандра, як одразу всі проблеми з серцевим ритмом і тиском немов за помахом чарівної палички зникли. Хоча чому наче? Я вже давно вирішив вважати ефект магічним виявом. От тільки не очікував, що без кристала мені буде настільки погано. Я мало не помер, викинувши кристал на кілька десятків метрів.

Замість заняття з вивчення артефакторики на прикладі створення іграшок знову вирішив провести аналізи кристала та порівняти з тими, які проводив раніше. І результат був: розмір та маса алмазу зменшилися на одну десяту відсотка. В голові одразу промайнула думка: а чи не пов'язаний цей кристал із моєю хворобою в минулі дні? Адже він сьогодні вже показав, що може впливати на організм. То чому йому не викликати стан, який я спочатку прийняв за застуду? Сюди вписується і те, що ліки мало допомагали з лікуванням. Потрібно все-таки зрозуміти, що відбувається. Не хочеться мені помирати від того, що можу випадково втратити кристал. У такі моменти я розумію, як сильно мені бракує магічної освіти.

У довідниках з медицини нічого схожого на дію кристала не знайшов, хіба що розділене прокляття. Там трохи схожий механізм: розумний не може залишити місце, де його прокляли. Знімається таке прокляття лише колом магів або переноситься на жертовну тварину, яке потім вбивається. Ні те, ні інше я провести не міг, тому, схоже, мені доведеться змиритися з цим фактом.