Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Сьогодні вранці, перед тим як сісти пити вино, я покопався у речах Ілінії та виявив набір для роботи артефактора майстра з іграшок. Найголовніше в тому, що в книзі популярною мовою пояснювалося, як зробити іграшку самому. Написано явно  не для дорослих людей, а дітей. Головне, що книга розрахована не лише на обдарованих, а й на звичайних дітей. І якщо слідувати інструкції, то іграшка, що працює, могла вийти й у необдарованого, але для цього треба провести пару додаткових ритуалів з магії крові та мати накопичувач магічної енергії. У моєму випадку ця книга корисна не так створенням іграшок — хоча це теж добре — скільки підходом до магії для необдарованих.

За час хвороби багато чого довелося обміркувати, і я дійшов висновку, що якщо хочу вижити, мені доведеться зайнятися магією. Так, з моїм рівнем дару зазвичай не беруть ні на факультатив магії в школі, ні тим більше на магічне відділення у ВНЗ. Коли в дитинстві я проходив тестування, моїй мамі повідомили, що якщо намагатимуся і займатимуся щодня по кілька годин, то тільки років через двадцять зможу досягти рівня, як у дітей у шість років. А до рівня, при якому можуть взяти на магічне відділення в університеті, взагалі доведеться працювати років тридцять.

Батьки для порядку купили набір для розвитку, але самі розуміли, що магія і я, швидше за все, підемо окремо. Так і сталося. Перші пару місяців я прагнув і розвивав свій дар, але, не бачачи реальних результатів, тренувався все рідше. А в третьому класі взагалі забив остаточно. Та й дурень я тоді був. Зараз би магія навіть на мінімальному рівні знадобилася. Але хоч мій магічний дар і розвивався з віком самостійно, але й досі далекий навіть від початкового дитячого рівня.

Сьогодні я вирішив обладнати своє майбутнє місце для навчання магії. Найголовніше — необхідно створити два стаціонарні ритуальні кола, в яких відбуватиметься зачарування деталей іграшок. Крім цього потрібно зробити підставку під накопичувач магічної енергії, звідки й надходитиме енергія для зачарування. У книзі наводилося кілька варіантів ритуальних кіл, деякі зроблені просто кров'ю і годилися на один раз, але можна зробити багаторазовий. Для цього необхідно змішати кров з пилом, зробленим із накопичувача, а після створити з отриманої суміші коло, яке після першого запуску застигне і його можна використовувати кілька десятків разів. В Імперії для цього використовувалися найдешевші кварцові накопичувачі. Я ж завдяки видобутку кристалів міг використати місцеві алмази. Ніхто в Імперії не наважився б витрачати їх на таку дурницю, але я не мав іншого варіанту. Ілінія - маг, і їй ці кола для зачарування не потрібні, тому запасу кварцового пилу в неї не було. Найскладніше - перетворити алмаз на пил. Він недарма вважається одним із найміцніших матеріалів у світі. Але серед будівельних інструментів знайшлася шліфувальна машинка для внутрішнього оздоблення купола житлового модуля. І робоча поверхня машини укріплена магією.

Лише надвечір мені вдалося створити механізм розтирання алмазів. Щоправда, процес нешвидкий і достатня кількість пилу буде готова лише за кілька діб.

Запис до журналу спостережень: день 29

Сьогодні надвечір мені вдалося запустити перше ритуальне коло. Вписав у нього всі руни за інструкцією своєю кров'ю для створення ефекту запуску світлових зірочок із заготовки при дотику до живої людини. Як заготовку я взяв один із болтів. На жаль, дерева, що є найкращим варіантом для таких простих артефактів, у мене не було і через це зачарування буде триматися максимум пару днів.

При моєму дотику до болта той справді почав світитися, а потім випускати невеликі іскорки, які, якщо придивитися, у формі зірочок. Хоч це і вийшов цілком марний артефакт, але це перша магічна дія, яку я зробив сам, а не використав готовий артефакт. Ось тільки крові для написання алгоритму роботи артефакту знадобилося чимало майже сто мілілітрів. Швидше за все це через невелику енергоємність моєї крові. Правда, в інструкції пропонувалося використовувати двісті, але я вважав, що раз я хоч якийсь маг, то треба менше.

Перші п'ять спроб не спрацювали, доки я експериментальним шляхом не з'ясував необхідну кількість. Хоч і досяг приголомшливого результату, але він марний у моїй ситуації. У майбутньому — так, він дозволить використати складніші зачарування, які допоможуть мені вижити. Для порівняння з документації з ремонту оксигенатора я виписав необхідні руни для трансмутації СО2 у  О2. Вийшло чотири стандартні листи, списані рунами з двох сторін. А іграшка, яку я створив, містить у собі лише восьми символьну рунну інструкцію. Що називається, відчуйте різницю. Та й ритуальне чарівне коло розраховане максимум на півтори сотні рун. Саме стільки міститься рун у найскладнішій іграшці в книзі, яку я знайшов, — літачок, який літатиме за людиною, яка його активувала, кілька хвилин. За складнішими іграшками вирушайте, дітки, в магазин, причому саме так і написано. Складніші маніпуляції можуть призвести до травм та інших неприємних наслідків. 

Зараз у мене справи важливіші. Через хворобу і свою нову розвагу я дещо закинув роботу. За минулі дні кількість енергії, що надходить, знову зменшилася, і завтра мені знову доведеться зайнятися чисткою сонячних панелей. Також було б непогано з'їздити по нову партію кристалів на розкопки. Дрібні кристали закінчилися, а великі я вирішив не чіпати та відкладати їх для майбутньої експедиції. Було б непогано спробувати відновити зв'язок із кораблем. Він, звичайно, не повернеться, але хоча б повідомити, що я живий, варто. Жаль, що я не фахівець у ремонті радіотехніки.

Запис до журналу спостережень: день 31

Щось моє здоров'я зовсім погане. Є підозри, що виною тому не застуда, а місцеві мікроорганізми. Тоді з раною в кров вони точно потрапили, і я сподівався, що це лишилося без наслідків. Але мені знову погано. Знову температура, соплі, кашель. На цей раз додалася ще й ломота у всьому організмі. Стандартний аналіз крові, який я провів, нічого не зміг виявити. Магічний сканер-діагност показав, що це просто застуда. Але не може бути, щоб застуда не лікувалася як магічними засобами лікування, і не магічними. Останні дві доби  я провів у роботі. Одна розчистка сонячних панелей зайняла весь світловий день. Вчора заніс до житлового модуля залишки антени зв'язку з кораблем і намагався розібратися у пошкодженнях. Хоч я і не фахівець у радіоелектроніці, але розтрощений блок із мікроплатами говорив явно про те, що відновити щось буде дуже проблематично. Деякі плати залишилися цілими, але більшість зіпсовані. Замінити весь блок теж неможливо, тому що запасного не було - не передбачалося, що зіпсується весь блок одразу. Є запасні плати, і мені потрібно розібратися, які міняти, а які ні. А потім обережно відключати пошкоджені та встановлювати нові. Для мене, що воліє не зв'язуватися з електронікою дуже глибоко, це буде складне завдання. Ще б я все розумів у документах з антени.