Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Боснійські драми, Слободан Шнайдер 📚 - Українською

Читати книгу - "Боснійські драми, Слободан Шнайдер"

299
0
12.02.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Боснійські драми" автора Слободан Шнайдер. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 34
Перейти на сторінку:
злочину — залишив її...

ГАСАН: Як мішок.

СУДДЯ: На вигоні біля старого мосту, — а тут і один ліс багато разів згадується, який в народі називають...

ГАСАН: Зміїний Стан.

СУДДЯ: Чому?

ГАСАН: Народ вірить, що в тому лісі перебуває Зміїний цар.

СУДДЯ: Записуємо це як, можливо, корисне, бо в цій країні немає нічого певного. Міста зникають, дороги щезають.

ГАСАН: А цей ліс споконвіку називався Зміїний Стан.

СУДДЯ: І зараз так називається?

ГАСАН: Наскільки мені відомо.

СУДДЯ: В якому стані була ваша знахідка?

ГАСАН: Жінка була в дуже важкому стані.

СУДДЯ: Ви можете бути трохи точнішим?

ГАСАН: Пане! Як взагалі про це говорити?

СУДДЯ: Злочин має бути названий. Потім потрібно подивитися, який із законів його описує. Закон, який злочин описує, водночас і кару визначає. Розумієте, від — до.

МАРТА: Що ви маєте на увазі: від — до?

СУДДЯ: Обставини треба зважити — обтяжувальні, полегшувальні... Та в Книзі написано все!

Б’є по вкритому пилом Законнику.

МАРТА: Цю жінку...

СУДДЯ: Stuprum violentum, я знаю предмет обвинувачення.

МАРТА: Йдеться тут про злочин, який волає до неба, йдеться тут про злочинців, які вже не сміють заснути, і треба їх гнати з краю на край Землі образами того, що вони вчинили, аж поки вони самі собі вирок не винесуть.

СУДДЯ (у дуже неприємній ситуації, прокашлюється): Такої кари ця Книга не знає.

МАРТА: Тоді викиньте її.

ГАСАН: Не гарячкуйте, пані Марто. Я так колись судився за одну межу, і на засіданні втратив голову, — і бовдура, на якого подав у суд, назвав свинею, і суд мені одразу призначив штраф; про межу вже не говорилося. Бо неважко відповісти на запитання Високого Суду: Жінка, яку я знайшов, була побита, з животом до підборіддя. Говорити нічого не говорила, але дещо розуміла, наприклад, про хліб.

СУДДЯ: Якщо жінка не говорила, що наводить вас на думку, що її мучили?

ГАСАН: Синці й порізи, наприклад, а про це говорить вам у нас кожне дерево.

СУДДЯ: Ваша любов до картин суд цей розвеселить. Суд, одначе, схильний вірити, що вашою пропозицією не є кликати сюди до нас буки й дуби?

ГАСАН: Чоловіче, якщо ви мене питаєте, їй зробили дитину після того, як над нею познущалися, у будинку школи, який ми всі знаємо. А потім її відпустили, коли вже було запізно.

СУДДЯ: Не так швидко. Тут масу всього сказано. Запізно для чого?

МАРТА: Треба їх гнати до найменшого куточка Землі, проклясти!

СУДДЯ: Суд розділяє вашу думку. Але як їх знайти?

ГАСАН: Може, прочесати Зміїний Стан?

СУДДЯ: Ми це можемо. Але нам варто знати: кого ми, власне, шукаємо? Ім’я нам дайте, одне ім’я. Чи знає свідок ім’я?

ГАСАН: Бог мене милував.

СУДДЯ: Чи знає свідок плем’я, військо?

ГАСАН: Він, свідок, не такий дурний.

СУДДЯ: Констатую: свідок не знає.

ГАСАН: Я не сказав, що не знаю.

МАРТА: Тих, хто віддав наказ, тих можете знайти.

СУДДЯ: Абсолютно маєте рацію. Їх ми знайшли.

МАРТА: І — якщо ви їх знайшли?

СУДДЯ: Вони не захотіли прийти сюди.

ГАСАН: Знаєте, коли йдеться про бажання, тоді для вас краще було б покликати дерева, бо вони прийдуть.

СУДДЯ: Одне ім’я!

МАРТА: Азро, тебе питають.

Азра дивиться перед собою, лакує нігті.

СУДДЯ: Констатую: відсутня!

ГАСАН: Час від часу згадувалося ім’я Мілош.

СУДДЯ: Хто згадував це ім’я?

МАРТА: Я чула ім’я Мілош!

ГАСАН: Справді. Капітан. Але ким він є сьогодні, хто скаже? Такі швидко йдуть вгору.

СУДДЯ: Якби він сьогодні генералом був, тоді все було б дуже непросто. Будуть труднощі!

МАРТА: А чому?

СУДДЯ: Що вище він піднімається, то більше він любить мир!

МАРТА: Отже, Мілош, ким би він не був, хай його Бог покарає.

СУДДЯ: Виходить, однак, що це ім’я дуже поширене.

МАРТА: Чоловіче божий, такого злочину не пам’ятає рід людський.

СУДДЯ: Це так. Вам, можливо це не вкладається в голову, але для цього Суду, а я вірю, що й для кожного, саме в цьому найбільша проблема.

ГАСАН: Що ви хочете сказати?

СУДДЯ: Вірте мені, панове, те, що ми тут чули, мені теж не дає спати. Я гортав оцю Книгу, цю мою альфу, омегу мою, від першої до останньої сторінки. Тут є все, що я знаю і що шаную.

МАРТА: І що ж написано в отій вашій книженції?

СУДДЯ: Коротко кажучи, справа в тому, що про те, що ми в останні кілька днів почули, не вірячи своїм вухам, у Книзі не написано нічого.

ГАСАН: Нічого?

МАРТА: Як — нічого?

СУДДЯ: Нуль. Нічого. Примушення до сексу, звичайно, це щось загальновідоме. Stuprum violentum, та й все, що це супроводжує. За це тут уже багато разів судили. Ви стежите за моєю думкою?

МАРТА: Можна було б подумати...

СУДДЯ: Але те, про що тут говорилося, про це Книга мовчить.

МАРТА: Можна було б подумати, що якщо не написано, то і не вчинено?

СУДДЯ: А питання навпаки: за яким законом кару визначити?

ГАСАН: Зуб за зуб, пане, око за око.

СУДДЯ: Це закон орди.

ГАСАН: Якщо ви вже мене питаєте, то який іще?

СУДДЯ: Шукаємо. Вивчаємо.

МАРТА: Є один закон, пане, який вищий за ту вашу Книгу, і ми цей закон покличемо на допомогу, і цей закон перетворить на ніщо і вас, і вашу Книгу, і за тим законом всі джерела висохнуть, усі зерна в землі помруть, і жодна рослина тоді не потягнеться до неба, все, абсолютно все, що ви крадете в Землі з її нутра, стане для вас недоступним, і не народиться вже під Сонцем жодне створіння...

СУДДЯ: Це один шлях.

ГАСАН: А інший?

СУДДЯ: А інший — це одна пропозиція, щоб заспокоїти жіночу публіку.

ГАСАН: Послухаймо пропозицію.

СУДДЯ: Постійно вам пропонуємо місце у цьому Суді високому. Будемо слухати волання нещасних жінок, упорядковувати, записувати. Візьміться за розум, ви, божевільні богині, коли в нас через те, що ми чули, народиться запитання: хіба й таке можливе? — ви знатимете, що так. Коли пізнаємо те, що можемо пізнати, тоді Книгу разом допишемо. Мурашки блаженства несказанного всім моїм тілом пробігають. Ви тільки, прошу вас, подумайте: Книгу доповнити!

Марта видає неартикульований крик.

ГАСАН: У цьому щось є. Це як якась місія?

СУДДЯ: Найбільша. Кращі розуми людства писали цю Книгу.

ГАСАН: Чи було б по буханці хліба щодня?

СУДДЯ: Звісно.

ГАСАН: Цигарки?

СУДДЯ: В такому разі — домовились?

ГАСАН: Запитаємо Азру. Азро, Азрочко...

МАРТА: Тебе запитують, жінко.

Азра, абсолютно байдужа до суду, а вкрай зосереджена на

1 ... 12 13 14 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Боснійські драми, Слободан Шнайдер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Боснійські драми, Слободан Шнайдер"