Читати книгу - "Мисливці за головами"

Я повернувся до вхідних дверей, акуратно зняв купальну шапочку і рукавички й так само акуратно протер дверну ручку з обох боків, перш ніж зачинити за собою двері. Вулиця лишалась такою ж по-ранковому тихою і по-осінньому сухою до хрускоту у незворушному сонячному сяйві.

Дорогою до машини я поглянув на годинник. 14 хвилин на першу. Це рекорд. Пульс був частим, але він підкорявся мені. За сорок шість хвилин Уве знову активує систему спостереження у себе на пульті. І приблизно в той же час Ієреміас Ландер встане з крісла в одній з наших кімнат для інтерв’ю, потисне руку голові правління і ще раз повторить, як йому шкода, а потім залишить наш офіс і таким чином вийде із зони мого контролю. Але не з-під мого наставництва. Фердинанд — відповідно до моєї інструкції — повинен буде пояснити замовникові, що він дуже шкодує, що оборудка не вдалася, але якщо у майбутньому вони не хочуть, аби така риба, як Ландер, зірвалася з гачка, то мають бути готовими підняти пропоновану зарплатню відсотків на двадцять. А краще — на третину.

І це лише початок. За дві години і сорок шість хвилин я вийду на велику здобич. На графське полювання. Мені недоплачують, ну то й що. Бачив я у домовині і Стокгольм, і старшого інспектора Бреде, адже я — цар гори.

Я йшов і насвистував. І листя шурхотіло у мене під ногами.

5. Зізнання

Як уже згадувалося, американські слідчі Інбау, Рейд і Баклі, видавши у 1962 році книжку «Criminal Interrogation and Confessions»,[10] заклали основи того, що пізніше стало панівною технікою ведення допитів у західному світі. Звісно, насправді ця техніка стала панівною набагато раніше, а Інбау, Рейд і Баклі у своїй методиці дев’яти кроків тільки узагальнили сторічний досвід отримання зізнань від підозрюваних, накопичений у ФБР. Метод продемонстрував свою нечувану ефективність як на винних, так і на невинних. Після того, як аналізи ДНК зробили можливою додаткову перевірку, з’ясувалося, що тільки у США було засуджено сотні невинних. Приблизно чверть цих несправедливих вироків базувалася на зізнаннях, отриманих дев’ятикроковим методом. Що само по собі вже дещо говорить про цей неперевершений інструмент.

Моя мета — змусити кандидата зізнатися, що його байдужість до запропонованої роботи — це блеф. Якщо ж він пройде усі дев’ять кроків й так і не зізнається, то я матиму підстави вважати, що кандидат і справді вважає себе вкрай кваліфікованим. А я шукаю саме таких. Я досі кажу «він», оскільки методика дев’яти кроків орієнтована в першу чергу на чоловіків. Мій чималий досвід свідчить про те, що жінки рідко шукають роботу, для якої вони не мали б достатньої чи навіть надмірної кваліфікації. Хибні зізнання частіше трапляються теж, звісно, у чоловіків, але нічого страшного в цьому немає. Все-таки вони не у в’язницю потрапляють, а просто втрачають шанс отримати керівну посаду, для якої уміння витримувати стреси — саме та риса, яку ми шукаємо.

Я використовую Інбау, Рейда і Баклі без особливих докорів. Це як скальпель хірурга на противагу хілерам, лікуванню травами і пустопорожній балаканині психоаналітиків.

Крок перший — це пряма конфронтація, і дехто розколюється вже на цьому етапі. Ти ясно даєш кандидатові зрозуміти, що сидиш на купі доказів того, що кваліфікація претендента недостатня.

— Можливо, я погарячкував, проявивши цікавість до вашої кандидатури, Граафе, — сказав я і відхилився на спинку крісла. — Я дещо перевірив, і виявилося, що акціонери «ХОТЕ» вважають, що ви як директор не виправдали їхніх сподівань. Що ви проявили слабкість, відсутність інстинкту кілера і що саме ви винні в тому, що компанію було поглинуто. «Патфайндер» якраз і остерігається такого самого поглинення, отже, самі бачите, що вас складно розглядати як серйозного кандидата. Але… — Я, посміхаючись, підняв горнятко кави. — Давайте краще вип’ємо доброї кави і побалакаємо про інші речі. Як там ремонт?

Клас Грааф сидів по інший бік кавового столика, підробного Ногучі, випроставшись і дивлячись мені у вічі. Він посміхався.

— Три з половиною мільйони, — сказав він. — Плюс, звісно, опціон на акції.

— Що-що?

— Якщо правління «Патфайндера» боїться, що опціон здатен мотивувати мене займатися підприємством в інтересах можливого перекупника, то можеш заспокоїти їх, ми внесемо в угоду умову, за якою право опціону втрачає силу у разі поглинення компанії. І щоб там без жодного «парашута». До того ж, у нас із правлінням спільний стимул. Побудувати міцне підприємство, яке неможливо поглинути, але яке поглинає саме. Вартість опціону розраховується за Блеком-Шоулзом і додається до зарплатні після того, як ти отримаєш від неї свою третину.

Я посміхнувся так дружньо, як тільки міг.

— Боюся, усе не так просто, як вам тепер видається, Граафе. Тут багато різних моментів. Майте на увазі — ви іноземець, а норвезькі підприємства надають перевагу співвітчизникам, які…

— А вчора в галереї своєї дружини ти просто слиною стікав. І правильно робив. Після твоєї пропозиції я поставив себе на ваше з «Патфайндером» місце. І швидко зрозумів, що нехай я і громадянин Нідерландів, та їм буде непросто підібрати більш підходящого кандидата, ніж я. Та за дванадцять годин чого тільки не передумаєш. Наприклад, що займатися ремонтом у тривалій перспективі може виявитися не так уже й цікаво. — Клас Грааф склав коричневі видублені долоні. — Я просто дуже вчасно з’явився на сцені. «Патфайндер», можливо, не найліпша фірма, але у них є потенціал, і людина, здатна передбачати майбутнє і наділена довірою правління, зуміла б вибудувати на її основі щось дійсно цікаве. Водночас ще не факт, що я і правління бачимо майбутнє однаково, тож твоя справа — зробити так, щоб ми зустрілися якомога швидше, аби з’ясувати, чи є сенс продовжувати знайомство.

— Послухайте, Граафе…

— Не сумніваюся, що на багатьох твої методи діють, Роджере, але переді мною немає потреби розігрувати спектакль. І давай знову на «ти». Ми збиралися просто приємно потеревенити, правда ж?

І він підняв горнятко ніби для тосту. Я вхопився за можливість тайм-ауту й підняв своє горнятко у відповідь.

— Ти, я бачу, нервуєш, Роджере. У