Читати книгу - "Секрети родини Бенет 2. У полоні Хаосу, Кері Блек"

- Використання магії Хаосу не протизаконне… - збентежено почав Ян Теренс, очі якого почали бігати туди-сюди. - Я перевіряв!

- А ось вбивство протизаконне! - Майкл переглянувся з Занкусом. - Ми перевіряли!

Відразу, як Яна Теренса дискваліфікували з турніру, його відправили до короля країни Ер. 

Органи безпеки разом з детективом та під пильним керівництвом короля, весь цей час не сиділи на місці та завдяки підказкам, одну з яких я їм підкинула, пішли на пряму перевіркою у резиденцію Теренсів. І це все відбулось за тиждень турніру

- Ти вже втратив все Теренс! - Майкл різко взяв його за комір і втиснув у стіну. - Твій дім запечатаний, батьки під арештом, без можливості завдатку. Ти розумієш наскільки ти влип? Тебе притягнуть, як співучасника, тільки за те, що твоє безвідповідальне «все на мазі» показало себе не з кращого боку на турнірі!

- Я… я… 

- Я! Я! - роздратовано повторив Майкл та скривився. - Якщо ти хочеш врятуватись, то скажи нам правду! Ми твій останній шанс, Теренс! Адвокати не будуть мати з тобою справу, нехай в вас гроші та титул, але проти королів двох країн ніхто не піде! Ти це розумієш?

- Я… я не знаю, що планували мої батьки, - врешті зміг щось промовити Ян. - Лише знаю, що Сьюзі допомогла використати усю силу демонів, тих… яких ми бачили у підземеллі. 

Майкл різко відпустив його та нахмурився. Я стояла осторонь і боялась навіть дихати. 

Відразу після турніру, відбувся суд Яна Теренса, на який прийшли майже усі. Навіть король з королевою.

Прекрасний початок нового року…

Останні події пройшли занадто швидко. Наче ще недавно я дивилась по телевізору турнір, де моя Олівія перемогла, потім цей дзвінок Артура. І Шарлота…

Прокляття…

Шарлота… Я памʼятаю, як лишаю Дені з Лізі й мчу до своєї сестри, але вже було надто пізно. 

Над ліжком Шарлоти в її палаті я побачила Смерть. Вона стояла у своєму звичному балахоні, нахилившись над Шарлотою, саме в той момент, коли в Шарлоти були активні потуги. Здається Смерть не бачив ніхто крім мене.

Магія Смерті оточила Шарлоту та далі…

Далі я бачила здорового хлопчика, який родився в моєї сестри та Смерть зникла, а моя сестра відключилася.

Що це все значило? 

У мене не було відповіді. Я навіть не змогла допомогти сестрі. Смерть якимось чином змусила мене просто стояти та дивитись. 

- А демонська подоба? Ти її маєш? - запитав Занкус і цим самим вибив мене зі спогадів. 

- Ні! Я клянусь! Я не маю нічого такого! - Теренс сам втиснувся в стіну і переводив погляд з Майкла на Занкуса. - До мене підходив Вільям Хас і запропонував допомогу. Я справді не знаю, як він це зробив, але я на деякий час міг торкатись світлих магів. Викладачко Бенет, - зненацька він згадав, що в коридорі є ще я. - Ви ж вірите мені?

Він дивився на мене, як на останню надію, на останній промінчик порятунку.

Те, що до нього підходив не Вільям, а Хаос це було зрозуміло, але для чого це все? Хотів, щоб я відчувала себе винною через своїх студентів? Щоб привернути увагу Долі до Ліліани? Щоб потім виставити все так, наче намагався її зберегти? 

Підступно Хаосе! Дуже підступно! 

- Те, що ти не демон ми доведемо! - рішуче промовив Майкл та злегка посміхнувся. В бойового мага зʼявився план і схоже доволі експериментальний. 

Майкл стояв в центрі зали суду в колі рун, де вже зібралися усі викладачі, королівські особи, ректор та деякі студенти які розмістились на стільцях при вході. 

Велична зала суду з високими склепіннями, викладеними мерехтливими рунними символами, що світяться при виголошенні вироку.  У центрі - кристалічний трон судді, за яким нависають древні мечі, символ правосуддя. Стіни оздоблені фресками, які змінюються залежно від перебігу справи, а біля підлоги в’ються магічні потоки, відчуваючи емоції присутніх.

Суддя погодився на план Майкла, який заприсягся, що хоч і спосіб ризикований, але це раз і назавжди докаже, те, що вони хочуть побачити. 

Ян мовчав, збентежено вдивляючись у Майкла. 

Раптом Майкл зробив перший крок, блискавично нападаючи. Його кулак зі швидкістю блискавки вдарив Яна в груди, відкидаючи того назад. Теренс важко впав на землю, але не підняв ані слова протесту.

— Захищайся! — прокричав Майкл, а в його голосі бриніло щось майже звіряче. — Якщо він демон, то не дозволить себе вбити! - промовив Майкл до судді. 

Ян підвівся, витерши кров з кутика рота. Його очі спалахнули гнівом, але він не використовував магії. Замість цього він стояв, мовчки приймаючи черговий удар, що влучив у його ребра. Чути було хрускіт — можливо, зламане ребро, але Ян не видав жодного звуку болю, лише декілька сліз скотились по його щоках.

Кулаки Майкла обрушувалися на Яна з усе більшою силою, залишаючи синці та рани на його тілі. Однак той тримався на ногах, ледь дихаючи. Майкл виглядав розлюченим та задоволеним одночасно.

Я не знала, чи він досі рятує студента, чи вже випускає свій гнів.

- Він не бореться! - закричав Майкл до присутніх, завдаючи ще одного удару, що кинув Яна на коліна. - Демон ніколи б не терпів такої слабкості! Вони завжди б’ються до останнього.

Було важко дивитись, як молодий студент схилився та терпляче чекав чергового удару від викладача. А ось суддя навпаки з деяким азартом спостерігав за цією картиною, схоже він чекав на те, що Ян стане демоном. 

- Досить… - Ян важко дихав і підняв голову, його голос був хрипким. - Будь ласка, досить! - трішки голосніше та сили Яна покинуло. Він стояв перед Майклом на чотирьох та його голова збезсилено впала до долу. 

- Демони не просять! - замахнувся Майкл, але зненацька зупинився та повільно повернувся до судді. 

Майкл завмер, важко дихаючи, його руки тремтіли. Кров капала з кулаків, розбитих об тіло Яна. 

- Я можу вбити його…. - продовжив бойовий маг. - Але для чого це, якщо він не демон? Навіть якщо, його батьки якимось чином мають демонську подобу і використовують сили Хаосу, це не робить його таким! Демон би вже давно не терпів такі знущання над собою!