Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

— Я знищу «Гармонію»! Ви більше не потрапите ні в один поважний дім! І тоді, ти приповзеш до мене сама!

Не відповідаючи, Рада заховалась за дверима, замкнула їх на ключ і впала на ліжко, притиснувши подушку до грудей. Вона заплакала. Тихо, беззвучно, ковтаючи сльози разом з образою, злістю й соромом. Якби ж тільки в цьому світі був телефон… Лишатися на самоті було нестерпно. Покарати негідника так, як вміла — не можна.

Вийти з кімнати вночі вона більше не наважилася. 

* * *

До самого ранку Рада не змогла заплющити очей. Як тільки на небі почало світати, вона тихо постукала до Альбрехта. Хлопець миттєво прокинувся, щойно почув її голос.

Вона розповіла все — від початку до кінця. Без зайвих деталей, але досить, щоб він усе зрозумів.

Зелені очі юнака за секунду налилися гнівом. Ледве він стримав себе, аби не кинутись на пошуки Віктора. Якби Рада його не зупинила, Альбрехт був би здатен зламати графу шию — і зовсім не думати, хто там сильніший чи впливовіший.

Вони вирішили негайно залишити маєток, пославшись на термінову потребу повертатися до Заргансу.