Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

  „Це не я! Я не хотів! "... 

  І маленьку дитину все одно б відвезли на півстоліття в її ж пастку ... "

***

  Очі я розплющила незвично різко. По лобі стікали холодні краплі поту. Чому мені сниться Темний Володар? Я лежала все на тому ж ліжку в палаті. Недалеко від мене солодко спав стомлений Віл. 

  Годинник, що стоїть на тумбочці, смирно показував 3:56.

  Рано. 

  Занадто рано прокинулася. Але сон не йшов. Як би я не намагалася заснути чи лягти в іншу позу для сну, його не було. Втомившись намагатися я вирішила пройтися. Сили начебто відновилися і тепер можна збігати в бібліотеку. На підвіконні вмостився чорний як ніч ворон спостерігаючи за тим, що відбувається в палаті. 

-М-да, після сьогоднішнього дня в мене мабуть буде нова фобія. Тепер я до усрачки боюсь воронів! 

  Після моєї фрази він ніби прокинувся і розправивши крила промовив голосне:

-КАР-Р! 

  Ворон пролетів повз мене, та коли я обернулася переді мною стояв … Генрі. Біле волосся було заплутане і в деяких місцях стирчало чорне пір'я. З рук і тіла хлопець також скидав пташине пір'я. 

-Генрі … 

-Привіт, принцеса. Вирвався щойно з'явилася можливість. - Хлопець підійшов на крок, але дистанцію зберігав. Говорив він тихо, помітивши поглядом сплячого Вільяма. - Я не з добрими новинами. Батько налаштований серйозно і правда готується до війни з магами. - Він натхненно почав розповідати свій план хлопець жваво махаючи руками. - Я відведу батька з його армією подалі від королівства і вмовлю почати життя наново. Магію не надумай повертати! Я все організую … Ми з батьком житимемо в лісовому будинку, як він завжди хотів. Він створюватиме крижані винаходи, а я ходитимемо до університету! І у всіх все буде гаразд! Ну, знаєш ... happy end!

-Генрі ...

-Так, так я знаю! З тобою ми більше ніколи швидше за все не побачимося, але уяви … !

-Генрі …

-Треба у всьому шукати найкраще! Адже я правда в тебе закохався ... майже з першого погляду. Але псувати твоє особисте щастя з Вільямом заради свого я не стану... 

-Генрі, не варто цього робити. 

-Що? 

-Я з усім розберуся. Я знайду вихід. Адже я майбутня королева, а оскільки ситуація в цілому сталася через мене, то треба показати народу що мене не дарма вибрали в спадкоємицю престолу.

-Аїда, я ... - хотів було заперечити хлопець, але зупинився. 

-Ти впевнена в цьому? Ну ... що моя допомога н-не знадобиться ... ? Я ж ... я хочу просто зробити щось по-справжньому хороше у своєму житті. Думав тобі допомогти з батьком. 

-Все одно його переконати не вдалося б. Ти б тільки постраждав. Не варто Генрі. 

-Ну, хоч чимось я можу допомогти? Хоч трохи ... ?

-Можеш ... - я на якийсь час задумалася, і лише через пару хвилин відповіла. - Коли все почнеться, постарайся піти якнайдалі від королівства. Я не знаю до чого все це може дійти, але вплутувати у все це інших я не хочу.

-Аїда ... я хочу тобі розповісти правду. Тільки будь ласка вислухай ... ! Можливо це наша остання розмова ... 

-Я слухаю. 

-Ті вульгарні, жахливі компліменти, той танець на балу … – очі хлопця починали сповнюватися сльозами, але той тримався. - Це ж я робив не зі зла ... Можна сказати, що це не я робив. То був наказ батька. Він сказав що ти жахлива зарозуміла сука і тебе потрібно провчити. Сказав, що треба тебе морально вимотати ... Щоб ти легко перейшла на наш бік. Але там на балу я повністю зрозумів, яка ти насправді. З того часу я хотів просто зникнути ... Я закохався в тебе, але бачив, що взаємності немає і не буде. Я бачив яка ти щаслива разом із Вільямом … тому вирішив просто постаратися убезпечити тебе від планів батька, але … не встиг. Вибач мені ... якщо звичайно зможеш. 

-Генрі, ти не погана людина. Я впевнена, що якщо ти не йтимеш по ступках і бажанням свого батька, то ти знайдеш своє щастя. А ми з тобою можемо залишитися друзями, якщо ти не проти. - Я постаралася видавити найприязнішу посмішку що тільки могла. І придушити сльози ... Я розуміла що він так себе поводив не з власної волі, тому вирішила не обламувати спілкування, але і ставати хоч на грам більше ніж друзями ми б не могли. Я люблю Вільяма. Я не переношу коли дівчата мучать хлопців надією можливих стосунків, а потім обламують усі можливі шляхи … І Генрі на це не заслуговує. Сподіваюся він зможе знайти свою половинку і зможе знайти своє щастя. Я бачила як хлопець зараз стоїть і ледве стримує сльози та емоції. Про це говорили його стислі кулаки, підібгані в тонку смужку губи та очі, які вже блищали будучи на мокрому місці.

-Я … Мені напевно настав час йти, так? - Не чекаючи моєї відповіді хлопець обійшов мене і пішов у бік вікна. І я зробила те, що напевно мала зробити ще там, в Руїнах коли він мене намагався убезпечити від батька.

 Я обійняла його. Це були звичайні дружні обійми, в які я намагалася вкласти все. Турботу. Кохання … яке він не отримав від батька. Турботу ... яку він не отримував від дядька. Дружбу ... яку він і не встиг побачити у своєму житті. Тепло ... яке він упустив. Тепла долоня хлопця накрила мою і погладила великим пальцем мою долоню.

-Принцеса ... 

-М?

-Пообіцяй мені одне ...

-Що саме?

  Я буквально фізично відчувала, наскільки складно зараз хлопцеві вести цей діалог, тому навіть і не думала його торопити.

-Пообіцяй, що ми зїздимо кудись на відпочинок. Коли ... Все закінчиться ... як друзі.

-Обіцяю ...

  Після останньої фрази хлопець перетворився назад на ворона і вилетів в те ж саме вікно. По ньому було видно що відлітати він не хоче. Що залишився б ще … хоча б просто поговорити. Адже він теж людина. Теж хоче відчути дружбу, кохання, турботу рідних. Але він не може. 

  Він полетів. 

  Просто хотів довіритись єдиному близькому родичу – своєму батькові. Але з якими палаючими очима він розповідав про свої плани! Він явно щиро бажає щастя батькові і знайти своє щастя та місце в цьому світі … Я готова зробити все, щоб їм з цим допомогти. Але чи я зможу? ...