Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

― Даріен де Вантелл уклав угоду зовсім не з Ірвін, ― пояснив Ровен. ― Він домовився із самим Маелором Жахливим, аби зійти на трон.

― Формально, ― проговорила Кіара, обходячи стіл, аби зрівнятися із Адріель та Ровеном і дивитися на Релі прямо. ― Він ― правляче обличчя. Та насправді усім опікується…

― І найгірше не те, ― зронила тоді Адріель, ― що Маелор Жахливий увесь цей час ховався серед нас. А те, що його найголовніший соратник все ще на свободі.

Релі тут же насупилася:

― ???

Адріель не знадобилося і секунди, аби кинути:

― Веймонд Скорканс. Він же Король Скорпіонів. Третій з наймогутніших веркастрів у світі.

― Що??? ― тут же скрикнула Релі. ― Вей, він не…

Адріель різко ударила рукою по столу:

― Він тобі брехав, принцесо! Він знав усе з самого початку! Усе… ― проникливо обвела вона очима Релі. ― Було зроблено його руками!..

Очі Релі були приковані до королеви Нордесте. Вона залишалася непохитною і зовсім беземоційною, навіть говорячи такі речі…

Релі зронила тільки:

― Але… ― і опустила очі.

Адріель не стрималася ні на мить:

― У нього були причини тобі не розповідати. Але… для здійснення задумів Маелора Жахливого було потрібно усе, що сталося за останні десять років. Починаючи від того, що сталося на святі Миру і закінчуючи твоїм зверненням до пітьми. Розкриттям власних прихованих здібностей, становленням Владичицею Воронів. Починаючи від війни і закінчуючи твоєю смертю. Ти була пішаком в його руках, Авреліє де Вантелл, і, я не маю жодного сумніву, являєшся ним і досі.

Релі була спустошена. Увесь цей час за нею дуже уважно спостерігала Кіара. Навіть… занадто уважно, бо раптом вона кинулася до Адріель і скрикнула:

― Гей, а це не занадто?! Ось так вивалюєш їй усе, гадаєш, вона заслужила на це?!

Релі важко дихала. На слова Кіари не відреагував ніхто. Принцеса поволі підвелася з крісла, відсунула його від столу і рушила в інший кінець кімнати, у якому теж було вікно без скла. Зупинившись перед ним, принцеса окинула очима горизонт.

Ліс здавався безкрайнім, а покриті снігом гостроверхі вершини гір вдалині вражали своєю винятковою красою. Нарешті, глибоко вдихнувши, принцеса була готова повернутися до трьох осіб у залі.

І коли вона зробила це, на обличчі у неї уже сяяла звична м’яка усмішка.

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))