Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Обитель героїв 📚 - Українською

Читати книгу - "Обитель героїв"

281
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Обитель героїв" автора Генрі Лайон Олді. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 130 131
Перейти на сторінку:
десяток років.

«Тягар з душі звалився, — думала Анрі, дивлячись на усміхнену містрис. — У буквальному розумінні слова. Цікаво, як вона себе почуває без діббука? Вільною? Чи навпаки, ніби втратила частину самої себе? Хотілося б знати…»

Чогось не вистачало трійці біля вікна.

Ах так, собаки.

— …саме вас, друже мій! Зрозуміло, не вас особисто, а Дозору Сімох у цілому. Ви ніколи не замислювалися, чому характер дій і методи Дозору не змінюються протягом століть? Не всім ці методи здаються правильними, багато хто вважає, що діяльність ордену-невидимки перешкоджає розвитку ряду галузей Високої Науки; є ображені, є супротивники… Час замислитися, тонше підійти до рішення окремих питань. У капітул приходять нові люди зі своїми поглядами, ідеями, болем, страхами… А проте, все залишається, як і раніше. У чому причина?

Гросмейстер зробив багатозначну паузу, відпив ковток вина. Барон з вігілою зупинилися за три кроки, не наважуючись перервати монолог його чорнокнижництва. Слова Ефраїма призначалися не їм, але грос говорив на повний голос, чути його міг будь-хто бажаючий — що, схоже, анітрохи не бентежило великого некроманта.

— А я вам відповім! У іменах. У традиційних іменах, чужих номенах, що належали батькам-засновникам Дозору, які щораз приймають на себе нові члени капітулу. Це не минає безслідно:

ім’я накладає відбиток. Ні, вожді Дозору не пересаджують імена в повному обсязі доленосних вібрацій, але частково, в основі… Якщо можна трансплантувати ім’я — чому не можна зробити подібну операцію з іншими супутниками особистості? З духом? З тінню? От я й кажу: номенклатурна традиція Дозору Сімох підштовхнула Чурих…

Із пронизливою врочистістю завили сурми. У далекому кінці зали, на маленькому подіумі, з’явився квартет герольдів Ордену Зорі. Як і слід було сподіватися, двоє — в молочно-білому, двоє — у вугільно-чорному вбранні. Звуки сурм вдруге наповнили залу, герольди завмерли, і на подіумі виник поважний, як ліктор-новобранець, дідок. Зовні він віддалено скидався на графа ле Бреттен. «Флаг-канцлер Ордену», — прошепотіли за спиною. Одягнений флаг-канцлер був просто, без прикрас. Тільки знавець, яким був фон Шмуц, міг гідно поцінувати й бездоганно пошитий чорний камзол, і панталони з білого атласу. Мабуть, на самих тільки кравцях розоритися можна…

У руках дідок тримав неймовірних розмірів сувій.

— Пані та панове! — бас у флаг-канцлера виявився потужний, командорський: заповнив залу вщерть. — Від імені Ордену Зорі радий привітати вас…

Офіційних промов Конрад не любив, а тому переніс увагу на склянку з ромом. Внаслідок цього канцлерський спіч благополучно пройшов повз вуха барона; лише час від часу долітали окремі пасажі. Зокрема, з’ясувалося: крім Конрада з Анрі, прокуратора Цимбала й голови «двох Т» Серкіса, до ради піклувальників притулку належать також гросмейстер Клофелінг, лейб-малефік Мускулюс (сам із сиротинця, малефік, почувши своє прізвище, розплакався), капітан Штернблад…

— …і Кош Малой, депутат-мажоритарій від громади гомолюпусів Глухої Пущі!

«Тепер за долю притулку можна не турбуватися, — вирішив барон. — „Два Т“, Всевидющий Приказ, лейб-малефіціум, вища некромантура, королівська гвардія і рудий дурник-перевертень. Нумо, хто бажає скривдити бідних сиріток?»

— …малолітніх чад, знайдених за таємничих або героїчних обставин… магічними символами, артефактами чи загадковими родимками, знаками небес…

Бас флаг-канцлера ширився й міцнів.

— …непрямими втіленнями Чистих Начал… Заявки на всиновлення та виховання розглядаються в порядку… Лицарі Ордену Зорі мають перевагу… Заснувати регулярний високосний квест у місцях проживання колишніх вихованців «Обителі героїв» з метою з’ясування їхньої подальшої долі…

Барон зовсім задрімав, притулившись до стіни і зберігаючи на обличчі вираз щирої зацікавленості, коли добра вігіла ткнула його світлість під ребра гострим ліктиком. Конрад не сіпнувся, не розлив залишки рому і ніяк не прокоментував уголос вульгарність чиїхось манер: давалося взнаки благородство душі. Він лише розплющив очі та скосив на супутницю.

Анрі слухала промову дідка, ловлячи кожне слово.

— …представити раді піклувальників нашу першу вихованку! Бідне дитя знайшли лицарі Вечірньої Зорі: на світанку п’ятнадцятого листвянчика минулого року, в Майораті, на подвір’ї Цитаделі. Як дитина опинилася там, залишається загадкою, цілком достатньою, щоб в ім’я цього закласти основи благодійного притулку. При дівчинці був медальйон…

Дрімота злетіла з барона осіннім листям під поривом вітру. Він почав пробиратися ближче до подіуму, спритно маневруючи поміж гостей. Анрі рушила за ним. Щойно вони опинилися в першому ряду, як флаг-канцлер відійшов убік, пропускаючи двох пишних няньок, чорнявку й білявку, що несли колиску з дитиною. Няньок супроводили два лицарі, чорний і білий, у важкезних парадових латах і з величезними мечами наголо.

— Благословенне дитя, символ відродження Ордену, джерело нового змісту…

Дівчинка. Приблизно шестимісячна, зі здоровим рум’янцем на круглих щічках. Крутить у ручці іграшку: розкритий медальйон. Не чорний і не білий; швидше, перламутровий. Конрадові здалося, що він бачить на покришці медальйона, з внутрішнього боку, портрет усміхненої жінки. Ні, навряд чи. Звідси б він такого не розгледів. Біля плеча тихо зітхнула Анрі. Немов наслідуючи дівчинку, вігіла тримала в руці конекс-пудреницю, розкривши службовий артефакт і спрямувавши дзеркальце на подіум під особливим кутом.

У дзеркальці був флаг-канцлер, няньки, лицарі, колиска, медальйон… Все, крім дівчинки. Перша вихованка «Обитель героїв» народилася пустункою: вона не хотіла відбиватися в артефакті Тихого Трибуналу, де відбивалися навіть корінні інфернали. Цікаво, якщо скласти на дитя гороскоп? — точний час народження відомий, місце відоме…

— …екс-Аспід Рене Кугут подав заявку на вдочеріння. Заявка розглядається з урахуванням заслуг лицаря…

— Стільки безглуздих випадковостей, щоб на світ з’явилася одна-єдина дитина? — шепнув барон, нахилившись до вуха вігіли.

— Гадаєш, ти з’явився на світ якось інакше? — у відповідь запитала Анрі. — Я вже не кажу про твоїх майбутніх спадкоємців…

Дивна річ: цієї хвилини Конрад відчув душевне піднесення. Напевне, подумав він, балада врешті-решт все-таки завершиться весіллям. Але, звичайно, не зараз. І не завтра, бо завтра зранку обер-квізитор планував зайти в «Іридхар Чиллал».

Можливо, дуже скоро на манікюр не залишиться вільного часу.

Барон не був ясновидцем, але інтуїція його рідко підводила.

Вересень 2004 — червень 2005 р.

Примітки

1

Тут і далі — вибрані цитати з народних реттійських пісень минулого столітнім, опублікованих у збірнику «Фольклор Батьківщини», за редакцією Адальберта Меморандуми, штабс-секретаря Ложі Силаботоніків.

2

нерозбірливо

1 ... 130 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Обитель героїв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Обитель героїв"