Читати книгу - "Лицарі Дикого Поля. Том 1"

Чайка — безпалубний, плоскодонний човен запорізьких козаків XVI–XVII ст. у вигляді великої видовбаної колоди, обшитої по бортах дошками. Завдовжки чайка була 18 м, завширшки — 3,6 м, а висота бортів становила 1,6 м. На зовнішньому боці бортів козаки кріпили очеретяні снопи, що забезпечували човну стійкість і плавучість. Чайку в разі небезпеки можна було легко сховати — судно заганяли у плавні та втоплювали, але завдяки очерету воно трималося на плаву в затопленому стані. Чайка мала лави, щоглу з вітрилом, 10–15 пар весел, носове й кормове кермо та вміщувала до 70 осіб. Могла витримувати вагу від 4 до 6 фальконетів (невеликі гармати калібром 30 мм) і достатній для тривалих морських походів запас зброї та провіанту.

Сидюки, сині, гречкосії, баболюби — так сімейних козаків називали неодружені, безсімейні запорожці.

Джура — зброєносець або помічник у літнього й досвідченого козака.

Соломаха — страва з житнього борошна, круто звареного з водою.

Тетеря — житнє борошно або пшоно, некруто зварені на квасу, або пшоняна каша, до якої під час кипіння додавалося кисле житнє тісто.

Загреби — коржі, які сирими загрібали гарячою золою або гарячим вугіллям і в такий спосіб випікали.

Такі орендні відносини між польським, українським дворянством та єврейською елітою не були рідкістю, що підтверджується орендними договорами, які збереглися дотепер. Також існує багато свідчень про жорстокість євреїв-орендарів стосовно підневільних селян, чим пояснюється ненависть до них селянства.

Кодак — польська фортеця, заснована у 1635 р. на правому березі Дніпра навпроти колишнього Кодацького порога за проектом інженера Гійома де Боплана. Зруйнована в 1711 р. за умовами Прутського мирного договору разом з іншими фортецями на півдні України.

Гійом Левассер де Боплан (р. ж. орієнтовно 1595–1685) — французький інженер і військовий картограф, від початку 1630-х і до 1648 р. перебував на польській службі, переважно на території сучасної України. Автор «Опису України».

Сулúма Іван Михайлович (р. ж. ?–12.12.1635) — запорізький козацький отаман, гетьман Війська Запорізького, за походженням православний українець. Гетьман України в 1628 і 1635 рр. За руйнування Кодака був страчений у Варшаві.

Драгуни — у польській армії солдати кінних полків, призначені битися як у кінному, так і пішому порядку. Зазвичай наближалися до супротивника верхи на конях, а потім спішувалися й вели бій як піхота.

Магдебурзьке право — система міського права, що склалася в XIII ст. у місті Магдебург як феодальне міське право. У містах, наділених магдебурзьким правом, економічна діяльність, майнові права, суспільно-політичне життя й суспільне становище містян регулювалися власною системою юридичних норм, містяни виконували як загальнодержавні повинності, так і визначені міською владою. Магдебурзьке право звільняло місто від адміністративної та судової влади власника, на землі якого це місто лежало, а містяни звільнялися від усіх повинностей на користь власника. Із загальнодержавних повинностей головною була військова.

Олександр (зменш. Олелько) Володимирович (р. ж. ?–1455) — князь київський з 1443 р. з династії Гедеміновичів, онук великого князя литовського Ольгерда (р. ж. 1296–1377). Нащадки князя називалися Олельками або Олельковичами. Вів майже неперервні війни з татарами, обороняючи Південну Русь.

Війт — виборний посадовець, який очолював у містах, наділених магдебурзьким правом, міську раду (магістрат). Магістрат обстоював і захищав права міської громади, регулював питання збору податків, які спочатку були натуральними повинностями на оборону міста. У руках війта зосереджувалася законодавча, виконавча та судова влада. Управлінський апарат магістрату складався з двох колегій — ради й лави загальним числом 12 виборних членів, обраних із середовища містян.

Київська братська школа — одна з братських шкіл в Україні в XVII ст., заснована в 1615 р. Київським братством при Братському монастирі за зразком єзуїтських колегіумів. В основу школи було покладено статут Львівської братської школи. У ній здобували освіту діти православних містян і козаків. У 1632 р. заклад об’єднали зі школою Києво-Печерської лаври, які були реорганізовані у вищий навчальний заклад — Києво-Могилянську колегію, з 1701 р. перейменовану в академію.

Київське братство — громадська організація православних містян Києва. Виникло орієнтовно 1615 р. Братство розташовувалося в Києво-Братському монастирі, побудованому на землі, яку подарувала меценатка Глашка Гулевична. З 1620 р. братство мало право ставропігії — було незалежним від місцевої єпархіальної влади й підпорядковувалося безпосередньо патріарху або Синоду.

Біскупщина — земельні володіння на феодально-залежне населення, що належало київському католицькому єпископу (біскупу).