Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Хто б казав тобі не потрібно худнути...

— Ага, я тепер намагаюся трохи набрати. Ну я так скинула 12 кг. Щоправда, це трохи не корисно для здоров'я, таке харчування.

— Хм, це називається моно дієта, якщо я нічого не плутаю, — сказав інший хлопець. — Але так справді можна схуднути. Щоправда вага може так само швидко повернутися.

— Звісно, ніхто ж спорт не скасовує і в принципі буде час харчові звички переглянути, — сказав серйозно Альфред, дивлячись на Антона, — а то Антошка у нас тут розслабився і став жирком запливати. Пора тобі здригнутися. А то наступну атестацію завалиш як пити дати. А ще якщо введуть нормативи за вагою.

— Я, я... — зам'явся хлопець.

— Боїшся? — запитала з прищуром, чесно захотілося взяти хлопця на слабо.

— Ні! — сказав він підскочивши — Я готовий їсти тільки м'ясо без нічого.

— І піти в спортзал, — підкинула я ще умову — бажано під чиїмось наглядом.

— І піти в спортзал, — знехотя сказав хлопець.

— Ізо, скільки ти харчувалася тільки м'ясом?

— Два тижні.

— Ти ж там довше була.

— Так до цього були сирі яйця.

Антон скривився.

— В ідеалі, звісно, з лікарем порадься, тобі підкажуть, як худнути. Вітаміни випишуть.

— Ні, я вже вирішив спробувати два тижні на м'ясі. Я не слабший за тебе.

— Я ж не сперечаюся. Тобі буде навіть складніше, у місті занадто багато спокус.

За деякий час нам принесли великий торт Антон з тугою дивився, як усі його друзі їдять торт. Сам навіть не доторкнувся.

— Ти вирішив відсьогодні? — запитала в нього.

— Ну, а чого тягнути. А то потім буде ще складніше.

— Не переживай, ми тебе підтримаємо, — сказав хлопець, який сидів поруч із ним, — не дамо тобі з'їсти чогось зайвого. Самі з'їмо, — хлопець розсміявся.

У мене задзвонив телефон. Подивилася, що це Антуан, трохи насупилася.

— Хто там? — запитав Альфред, показала йому екран і відповіла.

— Ізо, вибач, зіпсую тобі вихідний.

— Щось сталося? — запитала тихо.

— Так, нам потрібно терміново летіти на Янкуїн-2. Цей паршивець вирішив нас кинути і в нас там певні проблеми. Ти мені потрібна вдома якомога швидше. Настя вже майже зібрала твою сумку. Щойно приїдеш, ми їдемо в космопорт. Корабель я вже організував.

— Скільки в мене є часу?

— Максимум годину.

Я перервала розмову. На мене дивилися очікувано.

— Є планшет?

Один із хлопців мені його подав. Швидко стала переглядати новини, що стосуються Янкуїна-2. Хотілося брудно вилаятися, там почалися заворушення і були фотки з нашим новим "заводом".

— Мені потрібно їхати.

— Це я зрозумів. Що сталося? — запитав Альфред.

— Декому потрібен гарний стусан.

Альфред швидко переглянув новини і подивився на мене.

— Як це пов'язано з фірмою.

— Ми викупили там підприємство. Зробили декому поступки, щоб їм було вигідніше і їх не пустили з аукціону. А ця невдячна істота тепер хоче кинути нас. Я сьогодні маю летіти, розбиратися, — поморщилася.

— Що тебе напружує?

— Ця планета є володіннями Янкуїна.

— Це які на кнурів схожі? — видав Антон ані трохи не поморщившись.

— Не здумай таке ляпнути деінде, буде політичний скандал. Ти ще будеш залишатися?

— Ні.

— Давайте швиденько тортик доїмо і поїмо, — сказав друг Альфреда.

Ми справді швидко доїли торт. Антон сидів з такою любов'ю дивився на торт. Хотілося побажати знайти йому заняття до душі, яке буде відволікати від їжі. Потім все ж сказала йому це. Він здивовано подивився на мене. До мене в машину напросилося ще троє хлопців. Їм від мого будинку було ближче добиратися. Альфред сам сів за кермо, я ні не була проти. На проти посміхнулася сама собі, Нейтан думав, що ніхто з хлопців не захоче сідати за кермо. Хоча коли я в машині, це думаю має цілком нормальний вигляд. Вдома Антуан уже був зібраний і його валіза була при виході.

— Хто ще їде?

— Усього нас чоловік 15. Герман напросився з нами, я погодився. Нейтан та Інга залишаються тут. Наглянуть за компанією. Думаю нам вистачить двох тижнів на все, включно з дорогою туди і назад.

— А як же ваше весілля?

— Перенесемо. Іди збирайся і перевір речі. Альфред, вибач, що псую свято.

— Шкода, що я не можу з вами поїхати.

— Це так, — з посмішкою сказав Антуан.

Я переодяглася в джинси та кросівки. Узяла ще кілька пар зручного взуття. Перевірила, що Настя склала тільки найнеобхідніше, і доклала ще куртку і пару теплих светрів. У свій рюкзак склала планшет, ноутбук, телефон і зарядні пристрої. Взяла всі необхідні особисті документи та картки. Антуан подбав про документи фірми.