Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Одіссея найкращого сищика республіки 📚 - Українською

Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одіссея найкращого сищика республіки" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 131 132 133 ... 236
Перейти на сторінку:
«отрав’яненням», має досить низьку ефективність.

— Його вигадали якісь німці.

— Так, я знайшов авторів і вивчив їхню технологію. Вона має величезні недоліки. Після тортур і голоду робітники були здатні лише на зовсім прості операції. Праця на верстатах була для них занадто складною, не кажучи вже про роботу з кресленнями. Робітники мусили перебувати у приміщеннях без освітлення, що унеможливлювало їх використання на сільгоспроботах. «Людей-траву» могли використовувати у дуже вузькому діапазоні примітивних ремісничих робіт. З цього міг отримувати прибуток конкретний власник, але мені потрібні значно ефективніші методи, які б могли застосовуватися на державному рівні. Хоча зараз, наскільки я знаю, кайзерівський уряд зацікавився «отрав’яненням». Мобілізація вичерпала трудові ресурси, а велика кількість полонених робить цікавим їх використання. У військовий час це можливо, але в мирний — ні.

— Ці німці ще й мертвих хотіли використовувати.

— Так, трупаки! Мене теж захопила ця історія. Річ у тому, що я отримував освіту саме в Німеччині і особисто знав кількох учених, які працювали в тому проекті. З погляду науки було продемонстровано блискучі результати! Вдалося оживлювати, нехай і не в повному обсязі, тіла вбитих на строк до тижня. З військового погляду операція була провальна, я так розумію, через ваше втручання. Думаю, німецьке командування досі вам не вибачило, тому вас так старанно і шукають. Але з економічного погляду використання мертвих не обґрунтоване. Вони не здатні до більшості видів робіт і строк дії мають обмежений. Куди більшу цікавість викликала у мене історія з петербурзьким професором Лавессі.

Тут уже я здивувався.

— Слухайте, але ж я її не надрукував! Її не пропустила цензура! Звідки ви знаєте про неї?

— Гроші здатні на дива, Іване Карповичу, а я досить багата людина. Я зміг зацікавити одного з цензорів, який передав мені списки всіх ваших історій, які не отримали дозвіл на публікацію. І от історія з професором мене найбільше зацікавила! Контроль за мозком людини за допомогою підсаджування паразита, на якого потім впливатимуть за допомогою випромінювання радіохвиль. Блискуча ідея!

— Дякувати богу, професор помер від рук жертв своїх дослідів, — сказав я.

— Щось мені здається, ви теж брали участь у розправі. І дарма. Це міг би бути цікавий напрям досліджень.

— Людям у голову садили якихось черваків! — обурився я.

— Іване Карповичу, нічого не вдієш. Ми змушені будемо вдаватися до якихось жорстких, а подекуди й жорстоких заходів, але винятково щоб утримати суспільство від переворотів, революцій та громадянських війн, які коштуватимуть йому значне дорожче! Я це вам кажу не тільки як землевласник, а як учений-економіст. У нас дуже простий вибір: або війна всіх проти всіх із незрозумілими, але точно страшними, катастрофічними, руйнівними наслідками, або пошук технологій, які дозволять освіченій частині суспільства контролювати робочу більшість.

— Але ж і серед освічених є багато таких, хто говорить про рівність.

— Так, є. Цих людей будуть видаляти з-поміж філософів і ставити до роботи, — сказав Гальванеску.

— Але ви б не хотіли опинитися серед робочих?

— Я — ні, бо я призначений для іншого. У мене непогана освіта, серйозні наукові здобутки, я добре веду справи і вже зараз володію великими земельними ділянками, які обробляють за останнім словом науки й техніки. Так, освіту я отримав завдяки тому, що народився у заможній родині. Мій батько був шляхтичем із Баната. Але всі свої статки я заробив сам. І зараз я володію ділянками, у дванадцять разів більшими за ті, що я успадкував від свого батька. Війна завадила розвитку моєї справи, особливо зараз, коли більша частина моїх земель опинилася в зоні болгарської окупації. Та війна не може тривати вічно, і коли вона закінчиться, я хочу мати на руках готові технології, які допоможуть мені ліквідувати залежність від селян.

— Залежність від селян? Хіба селяни не залежать від вас?

— Ми залежимо одне від одного. Вони залежать від моєї землі, а я від їхніх рук і бажання працювати. Якби я міг примусити їх працювати більше і краще, я значно б збільшив прибутковість своїх земель. Так, я і зараз отримую прибуток, бо організував роботу селян на сучасному рівні. Але я змушений платити їм більше, ніж потрібно для простого відтворення сил, витрачених на працю. До того ж селяни з кожним роком нахабніють і вимагають збільшення платні, яка поглинає приріст продуктивності. Всі ці ідеї рівності, справедливої зарплатні, перерозподілу земель у майбутньому можуть поставити під загрозу саме існування моєї справи.

— Тобто ви хочете платити селянам копійки?

— Я хотів би платити їм рівно стільки, скільки потрібно для підтримання життя. Так званий біологічний мінімум Селянин мусить працювати дванадцять-чотирнадцять годин на добу без вихідних. Повертаючись додому, він мусить влягатися спати, з’ївши відведену порцію харчів. Уранці він прокидається й береться до роботи. Одяг і взуття для роботи йому надаються згідно з нормативами. Жодних свят, жодних власних господарств, жодних самостійних рішень. Селяни мусять стати гвинтиками в ідеальному механізму мого підприємства! А вже на прибутки я зможу розвивати науки, мистецтво, освіту.

— Я сам селянин.

— Не обдурюйте себе, Іване Карповичу. Ну який ви селянин? Хіба ви займаєтеся важкою і одноманітною працею, що не потребує розумових зусиль? Ні, ваша праця вимагає розуму і широти погляду. Ви, Іване Карповичу, філософ. Ви — з верхнього прошарку ідеальної держави, а тому вам вигідно підтримувати мої пошуки!

Я хотів не погодитися, коли почулося гуркотіння аероплана.

— Ховаємося! — наказав Гальванеску і кинувся під в’язанки очерету. Я теж сховався там. Аероплан пролетів трохи збоку, я міг роздивитися авіатора,

1 ... 131 132 133 ... 236
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одіссея найкращого сищика республіки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одіссея найкращого сищика республіки"