Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

Бад пішов до ванної. Там усі стіни розписано непристойними частівками та пам’ятними записами. Баду здавалося, ніби надворі знову 1953-й — він без кінця міркує про справу «Нічної сови». Там відкрилися нові важливі подробиці, і тепер Дадлі дуже сильно хоче з ним поговорити. Бад відкрутив кран з водою, аби заглушити крики. Він знову й знову перевіряв свою версію, і вона зусібіч видається йому цілісною та міцною.

Ніхто не знає, що це саме він злив інформацію у «Сказане тихцем». Якби це стало комусь відомо, то Бад би про це уже дізнався б, а рештки Кеткарта так і лежали б у підвалі будинку Гільди Леффертс. Ніхто не знає, що це він зателефонував ґейтсвіллському шерифу й натякнув на зв’язок Енґлеклінґів зі справою «Нічної сови». Але все-таки поки що це звичайне везіння: вбивство братів, зізнання того чорного із Квентіна. Про те, що Бад приховав докази у 1953-му, також нікому не відомо, але якби Дадлі про це і дізнався, то звалив би це на те, що Бадові тоді зривало дах через убивство Кеті. Дад тоді керував розслідуванням бійні в «Нічній сові», і, звичайно, йому дуже хочеться, аби цей гамір довкола неї вщухнув — перегляд справи виставить його повним дурнем, таким же, як і цей фальшивий герой Ед Екслі. Паркер докладав усіх зусиль, аби зам’яти справу, і шанси його на це були п’ять до одного — п’ять до одного, що Екслі відбудеться простим переляком…

Сіфаксі знову закричав — аж двері задрижали.

Бад підставив долоні під струмінь води і вмив лице. На дзеркалі хтось видряпав: «Меґ Ґрюнвіц — у ліжку вогонь. АХ-74022». На стінах — повно інших імен; минулого тижня сталося вбивство іще однієї повії, яке він додав до свого списку: Лінетт Еллен Кендрік, 21 рік, дата смерті: 17 березня 1958 року. Забита до смерті, на тілі сліди від перснів, зґвалтована в усі отвори — і копи з місцевого відділку не дали йому…

Сіфакіс перейшов від криків до нерозбірливого бурмотіння. У ванній зробилося занадто задушливо й спекотно.

Бад вийшов.

— …і я багато чого знаю, багато чув, — Сіфакіс зламався і почав зливати своїх по-чорному. — Наприклад, що тут коїлося, як тільки Міка запроторили до тюряги. Коли його посадили, якісь троє почали відстрілювати його людей, тих, кого він залишив наглядати за своїми справами, потім пришили чуваків, у справи яких він вклав гроші. Дада Сміта всі вважають миротворцем, але на це йому було просто наплювати. Може, вам ще про повій розповісти? Га? А може, потрібна інформація про…

Видно було, що Брюнінґові він уже набриднув. Бад вийшов у двір: волога від роси трава, паркан, обплетений колючим дротом. Чотирнадцять порожніх номерів — поліція Лос- Анджелеса купила цей мотель дуже дешево.

— Що там, приятелю?

На хіднику стояв Дадлі. Бад закурив і підійшов.

— Звиняй за запізнення, приятелю.

— Забий. Ти казав, у тебе щось серйозне?

— Та як завжди. Як тобі відділок «Голлівуд», приятелю? Подобається?

— У Відділі вбивств подобалося більше.

— Чудово. Думаю, невдовзі ти до нього повернешся. Бачив, який спектакль наша четверта влада влаштувала твоєму дружбану Екслі?

Бад закашлявся димом.

— Звичайно. Шкода, не можна справді переглянути справу — оце би він покрутився, немовби той вуж на пательні. Хоча мені би не хотілося, аби тебе теж зачепило.

— О, внутрішній конфлікт, — розсміявся Дадлі. — Знаєш, я теж стосовно цього всього маю суперечливі відчуття, особливо відтоді, як маленька пташка із Сакраменто нацвірінькала мені, що на генерального прокурора дуже тиснуть і він зрештою дасть добро на перегляд справи. Елліс Лоу, щоправда, уже підготував на цей випадок якісь свої юридичні хитрощі, однак, гадаю, краще нам бути готовими до того, що ця срака-морока із «Нічною совою» почнеться знову. Політичні інтриги — вони такі, приятелю. Цю мульку про невинно вбитих та оббріханих жертв соціальної несправедливості розкручують комуняки-демократи, і вони не відчепляться від цієї історії аж до виборів, а генеральний прокурор — член Республіканської партії — змушений буде контратакувати. До речі, приятелю, може, тобі відомо щось по справі «Нічної сови», чого не знаю я?

— Ні, — видав Бад автоматичну і давно готову відповідь.

— Ага, ну добре. Гаразд, до справи. Маю для тебе сьогодні роботу — тут же, у «Вікторії». Треба розговорити одного величезного кабана, і, чесно кажучи, сумніваюся, що Майк та Дік матимуть на нього належне враження. До речі, приятелю, світ тісний — можливо, цей бик був знайомий із тим нашим Дюком Кеткартом у 1953-му. Можливо, він навіть зможе розповісти тобі щось про Кеті Джейнвей. Ти ж не забув про неї, приятелю, чи не так?

У Бада пересохло в горлі.

— Добре, приятелю, вибачай за таке питання. Нав’язливі ідеї — як проститутки, їх можна гарно вдягти, але вони завжди залишаються проститутками. Гаразд, сьогодні ввечері о десятій, приятелю. І тримай хвоста пістолетом. Скоро я матиму для тебе одне особливе завдання, яке відродить твої грізні звички.

Бад лише кліпав очима у відповідь.