Читати книгу - "Дивла. Серія книг, LesykLab"

- Все правда, генератор вітавіруса, - кивнув Хакслі.

- Якщо Кадм зможе накласти на нього лапи.

– Він контролюватиме природні ресурси, – закінчив за Єву Ровендер.

- Ну, в Соласі він його не знайде, це я вам точно кажу! - Хакслі підвівся на весь свій зріст. - І з чого це королівці віддавати генератор Кадму?

- Вона й не віддасть, - сказала Єва. - Він сам забере.

— І нас попрацює, — прошепотів Надео.

– Нас також, – додала Вісім.

Деякий час усі мовчали. Єва прислухалася до поверхневого дихання Надео на ліжку навпроти. Як Кадм міг створити таке? - Вона подивилася на виснаженого сируліанця. - Кадм, який створив Технологію, яка привела мене в цей світ, не може бути тим самим Кадмом, який зараз заправляє всім цим. Чи змінюються люди на старості? Чи поміняюся я, коли стану старшим? Не хотілося б». Що більше Єва думала про це, то більше заплутувалася. Голова йшла кругом.

- Мені треба ще води.

Вона пройшла на камбуз і почала набирати воду в пляшку. Двері рубки відчинилися, і в кухню увійшов Хейлі.

– Єва… – почав він.

– Не треба, – обірвала вона його. – Єдина причина, через яку ти взагалі тут, – це твоє вміння керувати кораблем.

— Я розумію, ти дуже засмучена, загалом… Важко пояснити, — засмучено зітхнув Хейлі. — Ти колись відчувала себе в пастці?

Єва пирхнула:

– Спробуй поживи у підземному бункері дванадцять років. Я тільки про це думала.

У кухні з'явився Ровендер:

– Я за водою для Надео.

- Почекай, Рові... Ровендер, - зупинив його Хейлі, витягаючи щось із кишені. - У мене є для вас подарунки, хлопці. – І він простягнув сируліанцю пофарбований у синій значок з носа корабля, а Єви – нерозмальований силует людини. – Я хотів стати евакуатором як батько. Але ви обоє не просто значки, і я знаю, що мій батько ніколи не залишив своїх пасажирів у небезпечному місці.

Ровендер передав свій значок Єви та взяв у неї з рук пляшку. Без жодного слова він повернувся до каюти.

- Я тобі довіряла, - сказала Єва, дивлячись Хейлі прямо в очі. - І більше ніколи не зможу тобі довіряти. - Вона поклала обидва значки на стіл.

Схоже, що слова Єви поранили Хейлі набагато більше, ніж її удари.

- Справедливо, - ледве чутно промовив він і повернувся до рубки.

Єва спробувала заснути на своєму ліжку, але мозок не міг заспокоїтись і все програвав події останніх двох днів. Їй не давала спокою думка про те, чим може закінчитися війна людей та прибульців.

Раптом судно різко нахилилося, і всі покотилися на один бік каюти.

– Що це було? - З тривогою запитала Єва.

Десь із глибини «Біжу» почулося глухе гудіння, і корабель круто розвернувся під гострим кутом. Пролунав різкий свистячий звук, і щось замолотило по даху рубки. Панель керування дверима розлетілася, розсипавши навколо купу іскор, тож всі кинулися ховатися.

– Нас обстрілюють? - спитав Хакслі, висунувши голову з-під ліжка.

– Єва! Ровендер! Сюди! - Затріщав голос Хейлі в інтеркомі. – У нас проблеми.

Ті пробралися до кабіни. Єва вчепилася за дверний отвір, коли корабель струснуло і закачало. Темна зловісна хмара закрила лобове скло, наче раптом настала ніч.

– Шторм? - Запитала Вісім.

- Ні, - відповів Хейлі. – Гірше.

З хмари на кабіну посипався град куль.

- Тримайтеся! - Крикнув Хейлі і різко спрямував «Біжу» вниз. Шлунок Єви підстрибнув прямо до горла, сірий ландшафт унизу наближався до них із величезною швидкістю. Хейлі вирівняв корабель і круто нахилив його на правий борт.

– Дивіться! - Вісім показувала кудись нагору.

Темна хмара виявилася зовсім не грозовою, це був жахливий розмір повітряний корабель. Бойовий корабель.

- Кадм, - прошепотіла Єва.

- Ага, - озвався Хейлі. - Я думав, ніякий корабель в ангарі не здатний нас наздогнати, але, схоже, дещо вже явно на ходу.

– Декілька? - спитав Хакслі здивовано.

– Угу. - Хейлі махнув рукою на екран радара: великі точки, пульсуючи, наближалися до Біжу. Кулі продовжували сипатися в корпус суденця, лобове скло тріснуло.

- Погано, - сказав пілот.

Єва почувала себе заціпенілою. Застиглою. Зовсім марною. Дівчинка дивилася крізь ілюмінатор корабля, яким не могла керувати, на переслідувачів, що наближаються. Вступаючи в протистояння з Бестіїлом, вона хоч би була на землі.

- Ти можеш піти від них? - Запитала Єва.

- Намагаюся!

Хейлі стиснув щелепи і направив «Біжу» прямо у хмари під неможливим кутом.

– Вони наганяють! - Вигукнула Вісім, стискаючи спинку крісла пілота.

– Це компактний транспортник. - Хейлі перевернув судно, ухиляючись від обстрілу. - Він не пристосований для таких перегонів.

- Треба приземлятися! - Єва насилу трималася на ногах, борючись із силою тяжіння.