Читати книгу - "Дивла. Серія книг, LesykLab"

— Летимо над Північними Пустелевими землями, наскільки я можу судити, — сказав Хакслі, чіпляючись за стіни кабіни; судно сильно кренилося. – Якщо приземлимося тут, нам точно доведеться висиджувати вертиплавців.

Сильний гуркіт пролунав з борту «Біжу», на панелі приладів запищала сигналізація. Корабель почав шалено і абсолютно безконтрольно обертатися, тож пасажири потрапляли на підлогу кабіни. Він обертався все швидше, в голові Єва помутніла. Рука старшої сестри стиснула її долоню.

"От і все, - подумала дівчинка. - Зараз ми вріжемо, і я помру".

Корабель вийшов із штопора і вдарився об землю, потім рвонув убік над піщаною рівниною і знову знявся в повітря.

- Вони забили піною бортові двигуни ближче до хвоста, - повідомив Хейлі.

- Ви втратили тридцять відсотків маневреності, - спокійним тоном сказала панель управління.

- Чи можемо ми якось прочистити прискорювачі? – поцікавився Хакслі.

– У повітрі – ні, – відповів Хейлі, піднявши очі. На них знову насувалася тінь військового корабля. – Вони намагаються змусити нас приземлитися. Тримайтеся за щось!

«Біжу» метнувся осторонь поточного курсу і виринув біля самого борту гігантського корабля. Кулі барабанили по всьому корпусу, поки Хейлі вичавлював із суденця максимум його можливостей. І знову він різко спрямував корабель угору, у хмари.

Єва побачила, як у борту військового корабля відкривається великий бічний люк.

– Це ще що? - Вона вказала на три конуси, що підіймаються з люка.

- Не знаю, - відповів Хейлі, люто натискаючи на якісь важелі та кнопки. – Ракети якісь.

- Я припустив би, що це пристрої наведення, які відстежують об'єкти за тепловими показниками, - похмуро промовив Хакслі. - Все, ігри скінчилися.

– Вони знесуть нам двигуни, – додав Хейлі.

– Тільки якщо я їм не завадитиму. - Хакслі рішуче підскочив до драбинки, що веде у вантажний відсік. - Ходімо, бієчко, допоможеш мені.

– А що ми робимо? - Запитала Єва, спускаючись за ним.

Хакслі відстебнув кріплення дорсеанського глайдера, потім легко підняв апарат і поставив на трап.

- Давай відкривай. І швидше! - Хакслі застрибнув у глайдер і завів двигуни.

- Що ти збираєшся робити? - Запитала Єва з наростаючим почуттям тривоги.

- Відвести ці ракети від корабля, ось що.

– Ні!

- Ах, та ти не хвилюйся за старовину Хакслі, - посміхнувся він їй. - Я вибирався з переробок гірше цієї.

– Їхні ракети вже на старті! - Закричав Хейлі через інтерком. – Не знаю, що ви там робите, але робіть це швидше.

– Відкривай! – наказав Хакслі.

Єва активувала трап. Вона мало не оглухла, коли через люк усередину корабля увірвалося повітря. Знизу до них наближалися три вогняні зірки.

- Ось цікаво, - сказав Хакслі, - чи велить старенька королева скласти пісню про мою хоробрість? Як гадаєш?

Єва не знала, що відповісти. Вона підбігла до інопланетянина і міцно обійняла його.

- Не змінюйся, - з усмішкою сказав той і вирвався з «Біжу» назустріч ракетам.

Підлетівши ближче, він розгорнув глайдер і метнувся вниз. Ракети відразу скоригували свій курс і кинулися за миртіаніном.

Поки закривався трап, Єва встигла побачити, як глайдер мчить прямо до військового корабля.

Прямо до його двигунів.

Коли бойове судно вибухнуло, вона витерла сльози рукавом.

"Прощавай, Хакслі".

Синя рука лягла на плече Єви.

- Ходімо, - тихенько покликав Ровендер. – Нам треба йти.

Піднявшись у рубку, Єва виявила, що вони знову летять у хмарах. Хейлі натиснув на кілька кнопок і простягнув дівчинці руку:

– Лади. Ходімо!

– А де все? - Запитала Єва, залазячи в рубку. Знизу прилетів ще залп, і хмара куль ударила по корпусу.

Хейлі провів Єву і Ровендера в найдальший кінець житлового відсіку, де були відчинені досі невидні двері. Усередині рятувальної капсули вже тіснилися Єва Вісім та Надео. Ровендер вліз усередину і влаштувався поряд.

– Залазь! Швидше! - Хейлі підштовхнув Єву всередину. – Там води на тиждень та харчування на місяць.

Єва сіла і пристебнулася. Стало ясно, що в крихітну спаскапсулу більше ніхто не влізе.

– Стій! – сказала вона. - Хейлі, а ти де сидітимеш?

«Біжу» затремтів, завила сигналізація в рубці.

Хейлі стояв на палубі свого корабля та набирав код на консолі. Усередині спаскапсули пролунав голос, що веде відлік.

- Хейлі, залізай! - Закричала Єва. – Що ти робиш?

- Це тобі подарунок на день народження, - видавив він із натягнутою усмішкою.

Люк засунувся, і рятувальна капсула швидко відокремилася від «Біжу».

Єва Дев'ять притулилася до маленького люка і дивилася, як земля наближається.