Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

-Готові? - Запитала Кара вставши в вже знайому мені стійку, готуючись створити портал.

-А як ректор відреагує на цей наш крок? Зараз адже, по суті, групка студентів без дозволу залишає безпечне місце. Що скаже пан ректор? - У своїй манері питав Вільям. - Не впевнений що він сильно зрадіє.

-Не нервуй, мені можна. - Засунувши замерзлі руки в кишені пальта, відповіла я. - А ви зі мною.

-А ти? - Діставши одну мою долоню з кишені і стиснувши її між своїми, нібито зігріваючи, спитав хлопець. 

-А що я? - Посміхаючись перепитала я. 

-Згадуючи твій минулий політ через портал, я вже боюся тебе в міжвимір брати. Раптом знову непритомнієш і забезпечиш нам пару холодних ночей? 

-Ой, все одно рано чи пізно потрібно буде звикнути до цих ваших порталів, так що краще вже зараз почати, а не потім у несподіваній ситуації. - Повністю повернувшись у бік хлопця відповідала я. - Ну погодься! 

-Ахах, ну, тут мабуть ти маєш рацію. Добре, - сазавши останню фразу Віл повернувся в бік вже створюючої портал Кари і на повну задоволених друзів, - якщо всі готові, то можемо вирушати. Кара, портал готовий? 

-Готовий, то він готовий. Але ось у його стані я не впевнена. 

-З чого б це? Ти завжди створюєш найкращі портали!

-Та знаю я, знаю! Але зараз, після новини про війну, я не можу нормально налаштуватися! І плюс до всього … - Кара опустила погляд у підлогу і брови її сповзли на перенісся, - здається мені, що хтось не особливо хоче щоб ми йшли.

-З чого ти це взяла? 

-На портал хтось впливає. Тут чиїсь чужі магічні потоки. Вони порушують моє плетіння!

-Тоді треба діяти швидко. Поки портал повністю не зруйнований. - Стиснувши руку Вільяма сказала я повернувшись у бік порталу. 

-Ти серйозно зараз? Я їй говорю що в порталі небезпечно і хто знає що може статися якщо увійдемо в нього, а вона пропонує піти? 

-А в тебе є інші пропозиції? - Ну, взагалі-то є така річ як транспорт. Типо машини чи карети. Можемо одну найняти та ...

-І Приїхати через тиждень?! І це ще у кращому випадку. Кара, це не з міста до міста, а до іншого виміру! І тим більше, я сумніваюся, що якийсь водій погодиться на таку поїздочку. – Стиснувши на підтримку мою руку почав Вільям. - А якщо серйозно, то я з Аїдою згоден. Краще вже трохи вийти пошарпаними з порталу, ніж тиждень в замок. 

-Ну якщо ви в цьому впевнені, тоді вперед. - Закотивши очі відповіла дівчина, явно не погоджуючись з нашим рішенням. 

-Кара, мені мою фразу повторити? - Усміхнувшись спитала я. 

  Дівчина важко зітхнула і прибравши руки від порталу підійшла до мене. Витягла одну мою руку з кишені і стиснула у своїй. Другу спробувала звільнити з хватки Вільяма, але безглуздо. Хлопець лише сильніше стиснув мою долоню. Кара на це лише пирхнула і стиснула одну мою долоню між своїми. 

-Не треба нічого повторювати. Ти знаєш, я довіряю тобі як самій собі! Але, коли твоє рішення може нашкодити твоєму ж здоров'ю або навіть життю, вибач, але я не можу промовчати. 

-І все ж ... 

-І все-таки так, ти маєш рацію. - Простягнувши руку до порталу запитала Лі. - Ходімо, але першою піду я! Хоч перевірю, що такого вже встиг натворити чужий потік. І краще візьміться за руки! Увійшла до порталу.

  З порталу вилітали дрібні блискавки та струмені струму. Чужий потік явно встиг наробити бід. Портал з яскраво-червоного, поступово змінювався на фіолетовий. 

-Чужий потік змінював плетіння Кари повністю. - Нахилившись до мого вуха сказав Вільям. 

-Так, ти маєш рацію. Лінда, йдіть з братами відразу після нас! 

-Добре, мила! Зустрінемось біля замку! - Крикнула Лі взявши братів за руки і вставши між ними. 

  Кричати доводилося через шум, що виходив з порталу. Щось тріщало і пищало зсередини порталу. Начебто крім чужих плетінь тепер у порталі були струмені струму. Будто щось ламалося. Звук був такий, якби зламалася проводка десь і тріщала б на весь будинок. тримаючи мертвою хваткою Вільяма за руку. Як тільки нога ступила в портал, моє тіло обдало страшним холодом. З якого часу портали Кари змінюють температуру тіла? 

-Т-тут і має бути так-х-холодно? - Смикаючи рукою запитав Віл.

-Н-ні, н-не м-має.Тут щось н-не так! У мене погане передчуття ... 

-У будь-якому випадку не відпускай мою руку! Сподіваюся н-нічого страшного не станеться після порталу. 

  Простір у порталі змінював градуси кожну секунду. Нас то обдувало жаром, то лютим холодом. Голова вже починала паморочитися від таких різких перепадів. Напевно, якби мої очі були відкриті, то в мене б ще й у них потемніло. ногами різко зникла. Тепер ми відкрито падали вниз.

***

  Прокинулася я з моторошним головним болем. Голова тріщала по швах і здавалася найважче тіла разом. Підняти голову поки не вдавалося, так що ,,Обстежила обстановку" я за відчуттями. І ні, на мій подив, очі я відкрити могла. Але сенс відкривати очі, якщо все одно темно? На вулиці вже стояла глибока ніч ... Без зірок, без місяця. Відкрити очі мене змусив гул автомобіля і тривале :

-БІІІІП!

  Я дійсно лежала на тротуарі, правда занадто вже близько до проїжджої частини, поруч проїжджали машини з-за яких я і зважилася відкрити очі.

-Чому ми на дорозі? До речі, на рахунок цього, я хоч не одна?

-А ти хотіла б ні? - Теж хрипким, але не на стільки голосом відповідав Віл уже роблячи спроби встати.

-Сплюнь, дурню. Ми де хоч?! - Піднимаясь на ліктях питала Кара.

-Ну, якщо мені не відмовляє моя пам'ять, то ми як би по дорозі до замку ... але далеченько. - Подивившись у бік куди їде більша частина машин, відповіла я.

-Боже, що з порталом було?! - Прокричала Кара.

-Мене більше цікавить те, де Лі з братами? - Мабуть, тільки після мого питання, всі згадали про друзів. - Вони ж за нами йшли, вірно Вільям? 

-Ну так, начебто. Як мінімум, ми їм сказали йти за нами.

-Ну, у будь-якому разі, якщо вони й не потрапили разом із нами до замку, значить так треба. Може ми вберегли їх тим, що вони передумали йти! - Вже обтрушуючи руки від піску і пилу говорила Кара.