Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

— Ц-ц-це п-п-правда.

Дадлі кивнув Баду. Той замахнувся, ніби збирається вдарити від душі, але перед самим обличчям Гінтона стримав руку.

— Цей хлопчина може зробити тобі дуже боляче, — промовила Дот. — Давай, солоденький, я допоможу тобі? Квітень 1953-го. Чому ти звалив із міста?

Бад почув голоси за дверима — це перемовлялися Брюнінґ і Карлайсл. Бад зрозумів раптом: квітень 1953-го, бійня в «Нічній сові».

— Приятелю, здається, я переоцінив здібності твоєї пам’яті. Давай-но допоможу? Пірс Петчетт. Ти ж тоді був із ним знайомий?

Бадові раптом мороз пробігся поза шкірою: він же приховав це, Дадлі взагалі не повинен знати про існування Петчетта.

Гінтон почав соватися й вириватися.

— Чудово, здається, ми намацали дошкульне місце.

— Господи, які м’язи, — зітхнула Дот. — От би мені такі.

Дадлі на це розреготався.

Бад спробував заспокоїтися: ось-ось почнеться перегляд справи «Нічної сови», можливо, Гінтон піде на співпрацю. Якби Дадлі було відомо, що Бад приховав докази, то Вайта би тут не було.

Дот вдарила Гінтона кийком: по руках, по колінах. М’язи сталеві — той ані зойкнув на це.

— Приятелю, та в тебе дуже високий больовий поріг, — розсміявся Дадлі. — Прокоментуй, будь ласка, ось що: Пірс Петчетт, Дюк Кеткарт і порнографія. Не забувай, що сержант Вайт охоче перевірить на міцність твої м’язи й кістки.

— Пішов ти, сране ірландське мудило, — відповів раптом Гінтон, абсолютно не заїкаючись.

— Приятелю, — зареготав Дадлі Сміт, — та ти справжній гуморист. Венделле, а ну, продемонструй, будь ласка, нашому шановному представникові організованої злочинності, що ти думаєш про його гумористичні потуги.

— Що саме потрібно, босе? — спитав Бад, беручи кийок Дот.

— Абсолютна й добровільна співпраця.

— Стосовно «Нічної сови», я так розумію? Ти згадав Дюка Кеткарта.

— Мені потрібна абсолютна й добровільна співпраця за всіма темами, які я забажаю обговорити. А що, маєш заперечення?

— Вайте, досить триндіти, — озвалася Дот, — просто виконуй накази. Господи, оце б мені такі м’язи!

— Залиште мене з ним наодинці, — сказав Бад, підійшовши до них. — Думаю, вистачить кількох хвилин.

— О, повертаєшся до старих-добрих методів, приятелю? Давно ти такого ентузіазму не виявляв.

— Я дам йому повірити, що він може мене намахати, — прошепотів Бад, — а потім вже дам просратися. Почекайте із Дот за дверима, гаразд?

Дадлі кивнув, і вони з Дот вийшли. Бад увімкнув радіоприймач: транслювали рекламу уживаних автомобілів в Їкел-Олдс.

— Пішов ти, козел, і той ірландський мудак хай в дупу йде, і ваша срана лесбуха також! — заверещав Гінтон, брязкаючи кайданами.

— Мені це все також не подобається, — підсунув до нього стілець Бад, — тому краще не пручайся — відповіси на кілька питань, і я скажу їм, аби вони тебе відпустили. І на те, що ти порушив умови дострокового звільнення, ми заплющимо очі.

— Пішов у сраку!

— Гінтоне, я думаю, ти знаєш Пірса Петчетта і, можливо, знав Дюка Кеткарта. Якби ти мені дещо про них розповів, то я би…

— Та я би краще твою мамку трахнув!

Бад різким рухом жбурнув Гінтона разом із його кріслом через усю кімнату. Крісло завалилося на підлогу, навсібіч полетіли тріски. Полиці також завалилися від удару, десь хрипіло поламане радіо.

Бад однією рукою підняв крісло. Гінтон обісцявся від страху. Бад знову заговорив, не впізнаючи свого спотвореного акцентом голосу:

— Агов, розкажи мені щось про сутенерів, приятелю. Про Кеткарта, про такого собі педика на ім’я Двайт Жілетт. Та мала, Кеті Джейнвей, працювала на них обох. Її вбили, а мені це дуже не подобається. Знаєш про це щось, приятелю?

Вони дивилися один одному просто в очі. Заїкатися він перестав взагалі — вочевидь, не бажав будити в Бадові звіра.

— Сер, я працював у Петчетта простим водієм, я і ще один чувак, його звати Честер Йоркін. Усе, що ми робили, — це розвозили… ну, ті незаконні штуки… а про цього Кеткарта я взагалі нічого не знаю. Про Жілетта колись чув — це гомік, який постачав дівчат на вечірки Спейда Кулі. Хочете, про Спейда розповім? Він міцно сидить на опіумі, закінчений нарколига. Зараз виступає в «Ель-Ранчо», ви його там і пов’яжете. Але про ту Кеті Джейнвей я вперше чую, і хто її убив — також не знаю.

Бад потрусив стілець — і Гінтон знову