Читати книгу - "Хибні мрії, Ліана Меко"

Вона може бути шалено чутливою і неймовірно зворушливою, ридаючи від щастя у Ігоря на плечі, коли новим батькам Матвія все ж таки вдається його забрати.

Вона може бути дбайливою, може бути примхливою.

Вона може бути педантично послідовною, а може бути захоплююче непередбачуваною.

Вона може бути ніжною, затишною, а може бути дикою та пристрасною.

Вона сильна. Але поруч із Ігорем вона дозволяє собі бути слабкою та беззахисною.

Вона особлива.

Зараз вона дивиться з викликом крізь трохи прикриті глузливо-спокійні очі. З усмішкою – як вона сама сказала б, амбівалентною: вона висловлює і кохання, і ненависть, і бажання поцілувати та вдарити одночасно.

Хитрий загадковий блиск у сіро-зелених очах – це її зброя проти нього. Це петля на його шиї. Це капкан, з якого Ігор ніколи не хотів би вибратися.

Вона – його мрія. Мрія, яка здійснюється щодня і яку, водночас, він ніяк не може осягнути повністю. Суперечлива мрія, як і сама дівчина.

 Колись Кіра сказала йому, що шлях до мрії прекрасний сам собою. Адже не дарма кажуть: хочеш зробити людину нещасною – виконай усі її мрії. Щастя – воно тут, поряд, прямо зараз. Не колись там, коли буде досягнуто якоїсь мети, виконано мрію, ні. Воно там, де відбувається просто… життя.

І в Ігоря, і в Кіри багато бажань, багато цілей. Спільних та у кожного особистих. Їхні мрії великі, часом навіть зухвалі та неможливі. Їхні мрії такі різні. Вони неодмінно намагатимуться їх досягти, але на шляху до них вони просто ЖИТИМУТЬ.

Кінець