Читати книгу - "Секрети родини Бенет 2. У полоні Хаосу, Кері Блек"

Минуле. День смерті батька Кари…

Суботній ранок привітав мене густим снігопадом, який накрив усе довкола білою ковдрою. Лапатий сніг сипався з неба, торкаючись вікна ніжним шелестом. Я спостерігала, як кожна сніжинка, мов крихітна зірка, осідала на склі, а потім танула, лишаючи ледь помітний слід. Усе було таким спокійним, майже ідеальним.

Та варто було мені відвести погляд убік, як світ змінився. Спочатку я подумала, що це гра світла, але ні - між сніжинками проступало обличчя.

Темне волосся обережно завʼязане у хвостик, рішучий погляд блакитних очей, які дивилися лише уперед. 

Це була я. 

Йшла довгим темним коридором, який вів…

Це ж академія Ваглес. Я нахмурилась споглядаючи на себе зі сторони. Здається це моє минуле. Я памʼятаю цей коридор, він вів до спальні Роджера, колишнього нареченого Олівї. 

А я продовжувала йти. Мої кроки глухо відбивалися луною, наче хтось насміхався з кожного мого руху.

Та зненацька тишу розірвав знайомий, могильний голос:

- Не вагайся, - мовила Смерть і я зупинилась. Темна матерія охопила моє тіло і зручно в ньому осіла. 

- Геть із мене! - здавлено прошепотіла я, а руки вже почали самі собою стискатись. 

Було дивно спостерігати за собою зі сторони. 

Смерть в моєму тілі засміялася. Її голос звучав із глибини, холодний і безмежний.

- О, дівчинко, це не твоє тіло. Воно належить мені, принаймні поки що, - вона різко заткнулась. - В нас немає багато часу, тому завтра ти повинна прийняти пропозицію Хаосу. 

- Що ти…

Я не встигла договорити. 

- Майкл в моєму списку, - різко перебила мене Смерть. - І вже завтра він буде мертвий, але неочікувані зміни обставин допоможуть виграти трохи часу. Слухай мене уважно і не перебивай! - грізно мовила вона. - Якщо твої почуття до Майкла є справжнім коханням, то чари Хаосу на тебе не подіють, в цьому можеш бути певна. 

- Хіба я цим не роздратую Хаоса? 

- О, ні, ти його не роздратуєш, ти розлютиш творця усього світу, - холодний смішок Смерті вирвався з моїх уст. - Його засліплять емоції і він почне діяти не раціонально, а нам це тільки й треба. 

- Нам? - запитала її та нахмурилась, а потім зрозуміла. - Тобі і Долі? Ви плануєте щось зробити Хаосу?

- Тихіше! - різко перебила Смерть. - Тобі потрібно лише зробити, як ми скажемо з Долею. 

- А Майкл?

Я зрозуміла, що Хаос рано чи пізно вселиться в нього. Адже ми так і не поставили з ним обмежувачі для збереження повної сили.

- Це вже твої проблеми, - байдуже мовила вона.

Смерть зробила паузу, насолоджуючись моїм болем та розпачем. Потім вона повільно додала:

- Можливо більше я не втручатимусь у твоє життя, як і у твоє тіло. 

- Що це означає? - здригнулась я. 

- Це тіло, - сказала Смерть, повільно торкаючись рукою моїх стегон, а потім талії. - Ідеальне. Таке сильне, таке витончене. Хоча й воно не довго витримувало мою присутність. Та я знайшла новий дім, який мені більше личить.

- Ти залишиш мене? - з легкою недовірою запитала. 

- Так, - відповіла Смерть, посміхаючись так, що ця посмішка викликала мурашки по моїй спині. - Але не сприймай це як милість. Я залишу тебе з твоїм вибором, і він переслідуватиме тебе до кінця твоїх днів. На тебе чекає велика битва, Каро, яку ти маєш пройти сама. І є лише один спосіб покласти край цій грі. 

- Що це означає? - прошепотіла, намагаючись вирвати контроль із рук Смерті.

Смерть усміхнулася через мої губи, і в ту мить я відчула, як мій голос звучить двоїсто, змішуючись зі словами Смерті.

- Меч Сили Трьох. Тільки він здатний розділити небесне і земне, стерти сутність творця, - вимовила Смерть.

- Ти хочеш, щоб я вбила Хаоса? - я знову здригнулася. Слова Смерті звучали занадто божевільно. 

- Хаоса, Долю, мене, навіть саму себе, якщо зважишся, - скептично відповіла Смерть. - Але це не все. Сам по собі меч не здатен вбити нікого, лише знищити тіло. Хаос перевірив це двічі. Одного разу Доля використала меч на мені, а потім Хаос піддався Єві, ризиковано було це робити, але принаймні Хаос дав зрозуміти, що люди не мають жодної влади над творцями…

- Це божевілля, - очі почали бігати туди-сюди. - Все це божевілля, якщо меч не здатен вбити творця, то що ти від мене хочеш? 

- Справжня сила не у мечі, а в тому, хто ним володіє, - мовила вона тихо.

- Ти творчиння Смерті, а перекладаєш на мене усю свою роботу? - без тіні страху мовила до неї.

- Мозок людей не здатен збагнути творців, навіть не намагайся зрозуміти, просто знай, що не все так просто, - відповіла завуальовано Смерть.

- Та хіба Хаос можна знищити? Я маю на увазі значення хаосу, хіба можна знищити його, не знищивши світ?

- Я чекала на це питання, - усміхнулась Смерть моїми губами. - Сили Творця — це живий елемент, як і будь-яка душа, і вони мають властивість перероджуватися. Але є одна умова: для того, щоб ці сили перейшли, потрібен ідеальний сосуд.