Читати книгу - "Василь Стус: життя як творчість"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
90
Щодо появи чоловічої гілки родини Стусів у селі Рахнівка краєзнавцем Оксаною Яцюк було здійснено архівну роботу, наслідком якої стала стаття «Родовід Василя Стуса», опублікована у «Вінницькій правді»: «20 лютого 1858 року до ревізької сказки села Рахнівки Гайсинського повіту був записаний кантоніст Климентій Федорович Стус… його прадід. До 1858 року прізвище „Стус" у селі Рахнівці не зустрічається.
Климентій Федорович Стус належав до кантоністів особливого стану, який існував у Російській імперії з 1805 року. До кантоністів зараховувались усі неповнолітні сини нижчих військових чинів російської армії. Кантоністи були власністю військового відомства від народження і, завдяки своєму походженню, були зобов'язані проходити військову службу. Інститут кантоністів перебував у тісному зв'язку з кріпосним правом, адже, коли рекрут виходив із кріпосного стану, він з усіма своїми нащадками ставав власністю військового відомства. І навіть сини тих солдатів, які вийшли у відставку, незаконні сини солдатських дружин і вдів, хлопчики, підкинуті у родини нижчих чинів, ставали кантоністами.
Кантоністи служили в окремих ротах, де їх навчали грамоти, ремесла, військової справи. На жаль, ми майже нічого не знаємо про життя кантоніста Клименты Стуса до 1858 року. Імовірно, він народився 1843—44 pp. Місце народження невідоме. Можливо, прадід Василя Стуса проходив службу в Києво-Подільському окрузі військових поселень…
1856 року кантоністи були звільнені від належности військовому відомству, і Климентій Стус був направлений до Рахнівки, щоб стати селянином „государственного имущества".
Невідомо, чому прадід Василя Стуса був приписаний саме до Рахнівки, але в цьому селі йому судилося прожити більшу частину свого життя. У Рахнівці він разом із дружиною Марією Гнатівною виростив трьох синів — Дем'яна, Семена і Федора… Семен і Федор служили у війську. Семен був убитий за невідомих обставин. У рідному селі залишились його дружина Наталка і дочка Марія. Дем'ян (1862 року народження), найстарший син Климентія Федоровича Стуса… жив у Рахнівці. Він мав п'ятеро дітей: двох синів — Семена і Василя і трьох дочок — Зіновію, Ликеру і Марію. Був одружений двічі: перша дружина Дарка, мати Семена і бабуся Василя Стуса, померла молодою.
Семен Дем'янович Стус… які його дядьки, служив в армії.
В тридцятих роках Семен Дем'янович Стус працював завгоспом у рахнівському колгоспі. Головою колгоспу був рідний брат його дружини Їлини Яківни — Дмитро Сіньківський».
Ув архіві В. Стуса зберігається ксерокопія цієї статті, яка, на жаль, не має бібліографічних посилань, а з пані О. Яцюк мені зв'язатися не пощастило.
91
Розшифрування спогадів Їлини Стус здійснене Богданом Підгірним. Див.: Нецензурний Стус. Книга у 2-х частинах. Частина 1. Упорядкування Богдана Підгірного. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002, С. 140.
92
Там само. — С. 140.
93
Там само. — С. 141. З розшифрування в книзі можна зробити висновок, що мова йде про 1934—1935 роки, однак із додаткових розмов та уточнень з родичами та рідними Василя Стуса слід припустити, що дід Василя Стуса за матір'ю спершу допоміг молодятам стати на ноги в середині 1920-х, а потім — після голоду 1933-го.
94
Палазя, як згадувала про неї Їлина Стус.
95
Марія Чередниченко // Нецензурний Стус. — С. 161.
96
Їлина Яківна Стус // Нецензурний Стус. — С. 141. Мова — про порівняння голоду 1933-го у Рахнівці зі страшним голодом 1947 p., який Їлина Стус ледве пережила в Сталіно 1947-го.
97
Там само. — С. 141.
98
Там само.
99
Ідеться про не надто успішну спробу батька Василя Стуса завербуватися на роботу до Криму.
100
Їлина Яківна Стус // Нецензурний Стус. — С. 142.
101
Там само. — С. 143.
102
Так у той час називався Донецьк.
103
«Грач» — гайворон (див. вірш «Ти один мій, о грайвороне…»), грак.
104
Петро Григоренко. Спогади / Переклад Дмитра Кислиці. — Детройт: Українські вісті, 1984, С. 82.
105
Там само. — С. 83.
106
Там само. — С. 83.
107
Сава Божко у романі «В степах» пише, що за часів Римської імперії на переселенців у Донбас переставало поширюватися римське право і будь-який злочинець, який утік у степ хоч би й зі смертним вироком, міг почати життя ніби з чистого аркуша.
108
Леонид Рубинштейн. Книга рекордов Донбасса. — Донецк: ЕАИ-пресс, 2002, С. 7.
109
30 квітня 1746 року російський Сенат постановив визначити кордон між Військом Донським і Запорозьким саме Кальміюсом. Від того часу лівий берег річки вважався Донським, а правий — Запорозьким. Детальніше див.: Л. Рубинштейн. Книга рекордов Донбасса. — С. 15.
110
Таку назву мав Маріуполь.
111
Л. Рубинштейн. Книга рекордов Донбасса. — С. 18. Компетенція Маріупольського грецького суду поширювалася лише на грецьке населення.
112
Гіроакі Куромія. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870—1990-і роки / Пер. з англ. Г. Кьорян, В. Агеєв; Передмова Г. Немирі. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002, С. 475—476.
113
Щодо дати народження поета в дослідницькій літературі про В. Стуса зустрічаємо чимало плутанини. У різних джерелах днем його народження називається і 6, і 7, і 8 січня. Цілком імовірно, що за метриками хлопця записали таки 8 січня. Однак, як зізнавалася Їлина Стус, у селі вона просто боялася реєструвати його 6 січня, записавши іншу дату. Василь Стус свій день народження відзначав 6-го січня і вказував саме цю дату в усіх документах, де не було контролю за реєстраційними записами.
114
Моренці — село, в якому народився Тарас Шевченко.
115
Василь Стус. Твори… Т. 6: кн. 1. — С. 345—350.
116
Початок оповідання про дитинство зберігається в архіві родини Василя Стуса.
117
Наприкінці 1950-х двоюрідний брат Василя Стуса, Микола, збудував на тому місці нову хату. 1959 року на її зведенні працював і сам поет.
118
Там само. — С. 345, 347—348.
119
Комнезамка — в українських селах 1920—1930-х так називали членів комітетів незаможників, які провадили замість влади більшу частину брудної роботи з відбирання хліба в односельців.
120
Сталіно того часу суттєво відрізнялося від сучасного Донецька. От яким побачив це місто Петро Григоренко на межі 1920—30-х: «Тепер Донецьк — велике сучасне місто. За мого часу це був конґломерат
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Василь Стус: життя як творчість», після закриття браузера.
