Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Настя не могла прийти в себе ще добу. Власна реакція на дотики Стаса здивувала і обурила. Вона як на повторі прокручувала в пам'яті момент в темній кімнатці, де так чітко виділялися гострі риси на озлобленому лиці. Колючі слова на її адресу, а потім жадібні терзаючі губи і владні руки. Її трясти починало, як в лихоманці, і губи палило, ніби отруйна змія вжалила. Навіщо він це зробив? Адже ненавидів її так само сильно, як і вона його. Тільки з іншої причини. Що змушує нас повертатися туди, де ми відчували біль? Де з нами жорстоко розправилася кохана людина, залишивши за собою попіл від минулої любові. Навіщо рвемося назад в бажанні хоча б на секундочку відчути ще раз швидкоплинну мить щастя? Господи, Настя думала, що після пологів втратила можливість відчувати фізичний потяг до чоловічої статі, але Стас не просто спростував її переконання. Він довів, що вона здатна дійти до максимальної точки збудження за якихось пару хвилин тільки від того, що його губи знаходилися в парі сантиметрів від її. Жар, що йшов від його тіла, спопеляв. Як же вона боролася з собою і з ним, щоб не піддатися. З останніх сил. Але чоловік виявився сильнішим. Кожен нерв пам'ятав як це, коли він впивається в шкіру чіпкими пальцями. Його язик нахабно відбирав подих. У Насті підлога під ногами попливла, коли він притиснув її собою, а його ерекція втиснулася в її живіт. Це не нормально. Неадекватна реакція на того, хто обманював і в підсумку зрадив.

Віктор повернувся ввечері другого дня. Незвично мовчазний відправився відразу до свого кабінету, а через півгодини вийшов і велів Насті йти слідом за ним.

Коли вона увійшла, чоловік закрив двері і обійшов стіл, сідаючи на крісло. Рукою вказав на вільне по іншу сторону столу.

- Сідай. - Настя повільно присіла, намагаючись зрозуміти причину такого настрою чоловіка.

- Щось трапилося? - запитала обережно.

- Ти мені скажи, - Віктор відкинувся на крісло і поглядом в неї впився крижаним. Сорочка пом'ята після дороги. Навіть душ не прийняв.

- Я не розумію про що ти.

- Настя, не роби з мене ідіота. Давай по-доброму краще признайся.

- У чому? - ще сильніше здивувалася дівчина.

- Ти знову мені зраджуєш? - у неї по хребту павутина льодова розповзлася. Випросталася, складаючи руки в замок на колінах.

- З чого ти взяв? - постаралася, щоб голос не здригнувся.

- Припускаю, - погляд прищулений, уважний, ніби намагається підловити її на будь-якій емоції.

- Щоб припускати, потрібні підстави.

Чоловік простягнув руку і планшет їй підсунув. Настя нерішуче розблокувала гаджет, і на екрані висвітилося більше сотні фотографій з вчорашньою вечірки. Гості, позують один з одним, усміхнені, з келихами в руках, потім танці, якісь розваги, але вона розуміла, що чоловік явно не звіт з заходу їй пропонує подивитися. Погортала вниз, поки не натрапила на своє обличчя.

- Збільш і гортай, - скомандував чоловік.

Тремтячим пальцем Настя натиснула на перше фото, де її сфотографували за бесідою з Миколою. Потім з Аріной. А ось вони вже за столом. Серце удар пропустило, коли вона зрозуміла, про що міг говорити Свіридов. На фото вона пильно дивиться на Стаса, поки той сміється, і цей погляд не можна назвати дружнім. Далі її погляд спрямований в келих, а його на неї. Лице Стаса напружене, очі примружені, як якщо б він злість стримував. А на третьому вони дивляться один на одного, ніби в залі крім них більше нікого немає. Кожне фото просякнуте такою щільним хмарою емоцій, що не помітити їх неможливо.

- Досить підстав? - прозвучало різко, і вона відвела очі від планшета. Відсунула його назад.

- Я не розумію, що ти хотів мені показати. Мої фото?

- Настю, не корч із себе дурепу. Думаєш, я сліпий і не бачу цих ваших ігор? - відштовхнувся від спинки крісла і різко на стіл сперся. - Тоді в коридорі після концерту я промовчав, але це не означає, що не помітив, як ти шепотіла Багірову щось, а він потім повз мене кулею промчав. Дебіла з мене робиш?

- Вітю, що ти верзеш? - накинулася у відповідь Настя. - Тоді в коридорі я говорила йому про Лексі. І з якого дива я повинна зраджувати тобі з Багіровим?

- П'ять років тому тобі це не завадило.

Настя завмерла від несподіванки.

- Про що ти говориш? - шоковано видавила з себе.

Чоловік посміхнувся криво, добиваючи її без зброї.

- Я знав, Настя. Ти ж не думаєш, що розумна така мене навколо пальця обвела?

- Знав і не сказав? - світ навколо почав повільно розсипатися на уламки, встромлюючись в шкіру і роздираючи до кісток.

- А навіщо? Я не хотів тебе втрачати. Пробачив. А ти тепер знову з ним шури-мури крутиш?

- Коли ти дізнався? До того, як я тобі зізналася?

Свіридов замовк на довгі кілька секунд, а потім знову на спинку стільця відкинувся.

- Так.

Насті немов сірчану кислоту в горло залили. Дихати стало важко. Пальці боляче впилися в долоні, щоб не зійти з розуму.

- Тому ти мене згвалтував? - вже знала відповідь, але не могла не запитати. - Помстився?

- Нічого я не мстився. Так, я коли дізнався, мало не вбив і тебе, і його, але потім зрозумів, що не відпущу тебе. Й зараз теж. - Настя чула його як крізь вату. Здавалося, всесвіт вирішив випробувати на ній все тортури і подивитися, чи здатна одна людина перенести стільки брехні і не зламатися. Адже вона так старалася заради нього. Винуватила себе. Дякувала Богові за такого чоловіка. Віктор встав і підійшов до неї. - Настю, я скажу тільки один раз і хочу, щоб ти мене почула. Я не потерплю зрад. Один раз я простив. Але це не означає, що з мене можна оленя робити. Тримайся від нього подалі. Зрозуміла?

- Між нами нічого немає, - відповіла сухо, встаючи на негнучких ногах зі стільця, і пішла до дверей.

- Ось нехай так залишається і на далі, інакше ти заплатиш. Дуже дорого.