Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

—  Хм, а те, що це ми зробили таким корабель, нічого не означає? - запитав я в нього. - А коли ми отримали, він собою являв напіврозвалину.

—  Так то тоді, а зараз це гарний корабель, здатний на трансморські переходи при команді у два нітірі. Вибачте, в одного нітірі й одну трітірі, - вимовив він, зрозумівши, що Міра не нітірі. - Треба було реєструвати корабель до ремонту, тоді й ціна його була меншою. - Явно вирішив на нас наваритися, але взагалі документи на корабель нам потрібні, тож пропозиція Мартіеса хоч і доволі грабіжницька, але цілком адекватна. За фактом корабель могли і зовсім конфіскувати, але, мабуть, капітан розумів, що сваритися з магом води сьомого рангу, коли той перебуває у своїй стихії, все ж не варто. Та й трітірі Сальміра, а це знову ще одна причина не сваритися. Трітірі відомі своєю мстивістю наземним жителям. Саме на такий ефект ми й розраховували, прямуючи в імперію. Заради незначного прибутку ніхто не захоче ризикувати накликати гнів трітірі.

—  Гадаю, ми можемо на це погодитися, - промовив я.

—  Тоді ласкаво просимо в Клайперу. Мені необхідна буде назва корабля і його поточний опис для внесення даних до реєстру. А поки що запрошую до нас у місто. Гадаю, старий Єжен звільнить вам третій пірс, він якраз за сто нерфів від портового відділення варти, там усе й оформимо. - У цей момент ми почули тріск і з прибудови вилетів стражник, якого ми випустили з виду. Судячи із запаху озону, він поліз в одну зі скринь, у яких ми зберігали цінні речі, що потрібні постійно.

—  Капітане, а як щодо крадіжок? - запитав я в нього.

—  Я розберуся, - буркнув він незадоволено і підійшов до стражника, що стогнав на палубі. Нахилившись, капітан активував артефакт і стражник зник у телепортації. - Прошу вибачення за проступок мого підлеглого. Я простежу, щоб він отримав відповідне покарання.

—  Це добре, звісно, але тоді, може, знижку?

—  Добре, рахуватиму собівартість корабля у вісімсот тисяч, - якось легко він погодився на мою пропозицію.

—  Чудово. Тоді прямуємо до берега, - зробив знак Мірі активувати наші рушії, а сам телекінезом почав повертати штурвал, щоб направити корабель у бік берега. - Ви з нами? - запитав я в нього, перш ніж почати рух.

—  Ні, я вирушу вперед. Треба попередити хлопців, щоб не провокувати їх, - промовив капітан і спустився трапом на сторожовий корабель цього міста.

—  А в них чимало бойових артефактів на борту, - сказала Міра. - Є й достатні потужні для нашого потоплення.

—  Якось занадто просто все, - озвучив я те, що мене турбувало. - Щось тут не так.

—  Ти мій параноїк, - усміхнулася Міра. - Капітан просто вирішив підзаробити, а в маленьких містечках глави варти часто і керують містом. Тож, як він сказав, так і буде. Тим більше його аура говорила про те, що він не бреше.

—  Нехай так, але все одно все якось занадто просто.

—  Заспокойся, параноїк. Мартієс хоче просто добряче підзаробити на нас. Думаєш, у нього багато варіантів заробітку тут, у глушині?

—  Я починаю уповільнення.

До цього моменту ми були вже всього за кілька десятків метрів від пірса, від якого хвилиною раніше відшвартувався старий баркас, його  переганяли  на сусідній пірс, щоб звільнити для нас місце. Обережно за інерцією я підвів корабель до пірсу і скинув низку мотузкових кранців по правому борту за допомогою телекінезу. Міра ж кинула швартувальні канати на пірс, де їх підхопила четвірка мужиків, які почали розтягувати канати для повної зупинки корабля.

Корабель у нас досить великий за мірками цього міста і насилу помістився на пірс. Від кінчика кіля до дна всього два метри, на цьому кораблі ми так дрібно ще нікуди не заходили. Я навіть трохи хвилювався, чи не застрягнемо ми тут, якщо почнеться відлив, але уважно оглянувши берег, заспокоївся, бо, судячи зі слідів на кам'яному пірсі, зараз якраз і був відлив. 

Спустившись на пірс трапом, Сальміра активувала активну систему захисту на кораблі. Тепер у будь-кого, крім нас двох, хто спробує піднятися на палубу, битиме електрикою. Спочатку слабко, але якщо той, хто вирішив зазіхнути на наше майно, буде надто наполегливим, то сила струму і напруга  будуть поступово підійматися аж до смертельного рівня. 

Накопичувачі з кристалів душ, які ми встановили в   кільбалку вздовж усього корабля, вміщували в себе близько півтори тисячі резервів Сальміри. На жаль, похвалитися таким запасом мани ми не могли, але кілька десятків резервів Міри в них було. У разі потреби цієї мани вистачило б, щоб обрушити на місто цунамі заввишки метрів двадцять. Але робити цього, звісно, ми просто так не збиралися.

—  Добрий день, діар Па'горт, діар Па'горт, - по черзі до нас звернувся стражник із нашивкою лейтенанта. - Капітан просив вас провести в портове управління для реєстрації прибуття корабля і заповнення митної декларації на живе майно.

—  Добрий день, лейтенанте...? - зробив я питальну паузу.

—  Можна просто Ідріс, - відповів він. - Ви надовго до нас? А то в нас дуже рідко бувають гості, раз на місяць торговці прибувають і двічі на місяць через портал за продукцією заводу прибувають маги.

—  Як вийде, але думаю, що не менше ніж на добу. Нам треба продати піратів і закупитися деякими товарами. У вас є магазин прянощів?

—  Магазину немає. Він нам якось не потрібен, але ось ринок є. На великі запаси не розраховуйте, ми не торгове місто, - одразу попередив він нас.

—  А де поблизу ми можемо зробити повноцінну закупівлю прянощів?

—  Годинах за п'ять на південь столиця округу, там розташований регіональний центр торгівлі, де можна знайти що завгодно. Але я не рекомендую вам туди йти.

—  А що там?

—  Подейкують, що за останні півроку всі іноземні судна, що йшли туди, звідти виходили вже під прапором торгового дому Салтір, який належить губернатору округу. А команди виявлялися на каменоломнях Фірта, які також належать торговому дому Салтір.