Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

Партнер намагається врятувати ситуацію. Але мені продовжує боліти через власні помилки і тригери.

— Добрий ранок, Мила. Як спалося? Сина підняла на перший урок?) — Надсилає заряд позитиву Андрій.

— Добрий ранок. Ні, не хочу на математику, сам зробить. Погода гарна, сонце, все снігом запорошене, треба сьогодні погуляти піти. Вперше з учора телефон в беззвучному режимі - клас - ніякі повідомлення не пілікають по голові зранку. Давно в мене не було такого бажання нікого не чути. — Відповідаю пізніше, бо дозволили таки собі виспатися. От тільки мені це не допомогло нормалізувати емоційний стан.

— Я б з вами залюбки погуляв, в сніжки б пограли) — мрійливо підхоплює Андрій ввечері, — ну й день, багато роботи. А у вас що?

— Батьківські збори, бо ж кінець півріччя, з телефону, зайнята. — Я досі стримано- холодна з чоловіком.  "Кохання не існує" - це те, в чому я переконуюсь щоразу, відкривши душу. Воно зникає, коли чуєш: "Пішла ти" замість того, щоб мамі пояснити, що її маразм вже безмежний. Воно розчиняється в повітрі, коли тебе кидають в лікарні зі скаліченим немовлям на руках. Кохання не існує. Але ж він сказав цю правду не тоді, коли хотів стати частиною нашого життя, а зараз, вже за кілька місяців, коли отримав бажане. Коли вже я повірила, що існує. Коли вже дихати без нього не можу.. В кожній людині накопичується оберемок тригерів, що час від часу вистрибують, щоб попсувати нам життя. І от він знайшов мій найболючіший.

       Після зборів Андрій телефонує через сигнал з відео і захопливо розповідає новину про те, що перед відправкою на Донбас керуючий базою вирішив зробити хлопцям подарунок: пообіцяв звільнення на добу в найближче містечко з ночівлею в мотелі, щоб запросити дружин до себе.  І звісно, це єдиний шанс побачитися, який чоловік кожною клітинкою прагне вхопити. В мене новина викликає неоднозначні відчуття, оскільки мій настрій вкрай поганий досі. Кілька місяців я мріяла його побачити, обійняти, доторкнутися. Але взаємні почуття завжди були для мене основою та мотивом виникнення стосунків. Немає кохання — немає стосунків. Відчуваю стосунки у фінішній точці. Тій, яку я не обирала. Тож про які поїздки та зустрічі в мотелі може бути мова? Погоджуюсь приїхати разом з сином, бо вони ж дуже близькі і сумують одне за одним. Андрій же натякає, що дитина нам завадить. Зауважує, йому неприємно, що настрій в мене жахливий і їхати до нього сама не рвуся.

— Солодких снів, Сонечко, — дописує чоловік і підкреслює брак тепла з мого боку, наступними повідомленнями у формі діалогу, ніби відповідаючи за мене. — І тобі Милий! — Дякую, Сонечко! Люблю тебе! — І я тебе, Милий!

— Дякую..— за побажання, але — Кохання ж не існує? Це причина мого "настрою".

— Пробач, погарячкував. — От тільки я вже так загрузла в болі, що на мій стан ці слова не впливають.

— Я не шльондра, щоб по мотелях таскатися з тими, хто мені таке заявляє.

— В мене також були важкі дні. Особливо, коли мінусували мою поїздку додому, але я тобі цей настрій не виносив. До інших друзів почали  приїжджати дружини, а в нас таке враження, що мені одному тільки це потрібно. — Тепер вже ображається Андрій.

— До коханого хоч пішки була ладна бігти. А до того, для кого кохання не існує..Не хочу. Тепер не хочу. Сам постарався.  Пора вже навчитися думати, що говориш. Я давно відчувала, що ти мене не любиш. З твоїх вчинків це було видно. Просто вірити і приймати це не хотіла. Тому й просила розповіддю про "той самий момент" заспокоїти і переконати мене в зворотньому. А ти лише сказав правду. Що ж, дякую за щирість… — Остаточно топлюся в ролі обманутої, використаної жертви. — Я завжди була для тебе Лише зручною і вигідною. А коли не зручна, то одразу вмикається ображене хлопчисько.. яке робить боляче. Знову і знову. Регулярно.. — Я геть втратила здатність бачити щось добре в наших стосунках. І це в той момент, коли наближається відправка підрозділу в саме пекло війни.

— Я не ображений, мені просто начхати на все, крім твоїх почуттів до мене! Мені щастя, коли ти поруч, ще не зрозуміла цього, що таку маячню мелиш???? — Випалює чоловік відповідь на мою довгу й дурну писанину, в якій я згадала знов і цигарки, і наркотики, і алкоголь. Відключається, але пізніше додає можливо вперше стільки. — Доречі, я багато думав над твоїм питанням, що для мене кохання, щоб я пояснив, як я це розумію і відчуваю. Так от, кохання для мене - це відмовитися від алкоголю і цигарок заради коханої людини, тобто тебе, я готовий на все. Але якщо мене банально не відпускають до тебе, тільки якщо сама приїдеш, то готель щоб пообнімати тебе в теплі, а не на морозі. І це НЕ означає, що ти якась повія готельна. — Дописує це речення великим шрифтом, підкреслюючи сказане. — Бл****, як ти мене цим вибісила, бо я так не думаю і не вважаю. — Не витримує і демонструє свою злість. 

            Його вибісила, сама вже мало на живу людину схожа і відповідати щось сил не знаходжу.

— Я КОХАЮ ТЕБЕ. А ти шукаєш приводи, де я тебе не люблю і не звертаю уваги..—  Намагається достукатися чоловік ще за добу.

— Ні, це не приводи. Це вчинки, які роздерають серце на клапті. І їх було ЗАНАДТО багато. А от твоє "кохаю" - лише слово. Порожнє.

— Пробач, будь ласка! Більше таких вчинків не буде. Люблю тебе.

— Пробач - теж просто порожнє слово. За котрим кожен раз знов і знов тільки нестерпний біль. В мене НЕМАЄ більше сил. Н Е М А Є.

— Вибач, будь-ласка, за те що роблю боляче. — Намагається чоловік  ще за добу.

— Пробачила. В мене ж немає мети чи бажання з тебе знущатися. Тільки віри в те, що ти не зробиш так само боляче знову теж геть немає. Є тільки впевненість в зворотньому. А сил нема. Я зомбі. Ледве змушую себе існувати, бо потрібна сину.

— Знаю, що мої обіцянки нічого не варті, тому на словах не буду говорити, доведу діями, щоб ти побачила і відчула зміни. Ти якось казала...''Я тобі потрібна''. Так. Ксюню, ти мені потрібна, ти робиш мене кращим!!!