Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет 📚 - Українською

Читати книгу - "Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет" автора Генрі Райдер Хаґґард. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 137 138 139 ... 176
Перейти на сторінку:
знаю, і все-таки гадаю, що можна, — відповіла Інеса. — Але все це тільки доти, поки капуста буде перед віслюковим носом. Окрім того, він припустився помилки, бо заздалегідь узяв частину грошей. Але перш ніж говорити далі, я хочу запитати: чи готова ця дама продовжувати гру? — І вона показала на Бетті.

— Так, я граю, — відповіла Бетті, коли зрозуміла, про що йде мова, — я не відмовлюсь од свого слова. Ставка надто велика. Мені загрожує велика небезпека, але, — неквапом додала вона, стуливши губи, — я повинна помститись. Адже я не з іспанської глини, як дехто, з кого можна ліпити що завгодно, — і вона подивилася на скромну Інесу. — Проте й маркізові буде не солодко.

Коли Інеса з’ясувала для себе смисл сказаного, вона захоплено звела свої лагідні очі й пригадала іспанську приказку про сатану, що зустрівся з Вельзевулом на вузькій стежці.

Після того як усі подробиці змови були остаточно обговорені, хоч і без схвалення Маргарет, яка хвилювалася за долю Бетті, Інеса, як жінка винахідлива та досвідчена, почала інструктувати їх щодо найрізноманітніших практичних хитрощів, за допомогою яких можна було посилити схожість обох кузин. Вона пообіцяла їм фарбу для волосся та відповідний одяг.

— У цьому мало глузду, — мовила Бетті, поглянувши на себе та на Маргарет. — Навіть якщо ми змінимо зовнішність, хіба можна молоде теля видати за молодого оленя, хоча вони й виросли в одному лузі! Але ви все-таки принесіть це, я зроблю все, що зможу. Я гадаю, що густа вуаль та мовчанка допоможуть мені значно більше, ніж будь-яка фарба. До речі, ще треба довге плаття, яке приховувало б мої ноги.

— Звичайно, у вас чудові ноги, — ввічливо зауважила Інеса, а подумки додала: “Вони донесуть вас туди, куди ви хочете дійти”.

Потім Інеса звернулася до Маргарет і згадала, що маркіз хоче її бачити й чекає відповіді.

— Я не хочу з ним зустрічатися віч-на-віч, — рішуче заявила Маргарет.

— Це незручно, — заперечила Інеса. — Наскільки я розумію, він збирається вам сказати щось таке, що, на його думку, не слід чути іншим, особливо цій сеньйорі. — Інеса кивнула в бік Бетті.

— Я не хочу з ним зустрічатися віч-на-віч! — повторила Маргарет.

— Але, коли ви хочете, щоб усе було так, як ми домовилися, ви повинні його прийняти, донно Маргарет, і дати йому ту відповідь, на яку він чекає. Та, я гадаю, це можна влаштувати. Внизу є великий двір. Поки ви з маркізом розмовлятимете в одному кінці двору, ми з сеньйорою Бетті зможемо прогулюватися в іншому, де нічого не буде чути. До того ж сеньйорі Бетті треба вивчати іспанську мову, і це буде прекрасною нагодою розпочати наші уроки.

— Але що я маю сказати йому? — схвильовано спитала Маргарет,

— Я гадаю, — продовжувала Інеса, — що ви повинні наслідувати приклад напрочуд гарного актора, сеньйора Пітера, і зіграти свою роль так само добре, як зіграв її він, а то й краще, якщо зумієте.

— Моя роль буде абсолютно інша, — мовила Маргарет, спохмурнівши при цій згадці.

Делікатна Інеса усміхнено зауважила:

— Звичайно, ви можете вдавати ревниву, адже це так природно для нас, жінок, можете поступово піддаватися й нарешті укласти угоду.

— Яку угоду я маю вкладати?

— Я думаю, що ви повинні поставити умову, що вас таємно повінчає християнський священик І папери, підписані цим священиком, передадуть архієпископу Севільї та їх величностям королю Фердинанду та королеві Ізабеллі. Крім того, ви, звичайно, повинні обумовити, що сеньйор Брум, ваш батько — сеньйор Кастелл, ваша кузина Бетті безпечно виїдуть із Гранади до вашого вінчання. Ви повинні бачити з вашого вікна, як вони виїжджають Із воріт. А ви заприсягнетесь, що згодні, аби того ж вечора священик здійснив обряд і оголосив вас дружиною маркіза Морелла. До того часу ви будете далеко, а після того, як обряд здійсниться, я одержу від священика документи й поїду за вами, надавши можливість сеньйорі Бетті зіграти свою роль якомога краще.

Маргарет вагалася. їй здавалося, що план дуже складний і небезпечний. Але поки вона розмірковувала, у двері постукали.

— Це нагадування мені. Морелла чекає на вашу відповідь, — заквапилась Інеса. — Ну, то що робитимемо? Пам’ятайте, що іншої можливості для вас і для всіх врятуватися з цього міста немає. В усякому разі я її не бачу.

— Я згодна, — поквапливо промовила Маргарет, — і нехай нам допоможе бог, бо ми потребуємо його допомоги.

— А ви, сеньйоро Бетті?

— О, я вже давно вирішила. Ми можемо лише провалитись, але й тоді нам не буде гірше, ніж зараз.

— Гаразд. Але грайте свої ролі як слід. Це буде не так уже й важко, бо священик не небезпечний, а маркіз ніколи не запідозрить такого виверту. Призначайте весілля через тиждень, бо мені треба багато що продумати й приготувати. — З цими словами Інеса вийшла.

Через півгодини Маргарет сиділа під прохолодним склепінням галереї мармурового палацу, Морелла був поруч, а з іншого боку дзюркотливого фонтана, на певній відстані від них, прогулювались Бетті та Інеса.

— Ви посилали по мене, маркізе, — почала Маргарет, — і я, як ваша полонянка, повинна була прийти. Що вам треба від мене?

— Донно Маргарет, — відповів він серйозно, — хіба ви не здогадуєтесь? Ну що ж, я скажу вам, аби ви не зрозуміли мене неправильно. Передусім я хочу просити у вас вибачення, як уже робив не раз, за ті злочини, на які спонукало мене кохання до вас. Ще зовсім недавно я добре знав, що мені ні на що сподіватися. Сьогодні я плекаю надію, що дещо перемінилося.

— Чому, маркізе?

— Цими днями ви бачили отой садок. У ньому гуляли чоловік і жінка. Ось ота жінка, — і він кивнув у бік Інеси. — Чи повинен я продовжувати?

— Ні, не треба, — глухо відповіла Маргарет і затулила обличчя руками. — Хто ця жінка? — І вона в свою

1 ... 137 138 139 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет"