Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— Ми ще не вирішили. Коли визначимося з датою — повідомимо.

— А чому ще не визначилися? Якщо це ТА САМА, то я думала, що ти одразу її потягнеш у загс?

— Не потягну, а поведу. Ми ще не все обговорили. Тільки визначилися з піснею на перший танець, ще потрібно багато чого погодити.

— Хочете весілля? Та невже?! А чому не просто розписатися? Що, з ЦІЄЮ такий варіант не канає? — Лідія не намагалася приховати свого незадоволення. Злата їй не подобалась і вона спеціально говорила про неї так, нібито її тут взагалі не було.

— Ваша кава, Лідіє Леонідівно, — Артур подав матері чашку, — як ви любите.

— Дякую.

— Мамо, знаєш, я радий, що ти вшанувала нас своєю присутністю одразу ж після повернення з дачі, але якщо ти хочеш продовжувати розмову в такому ж тоні — то краще її перенести на інший день.

— А що не так?

— ВСЕ не так.

— Мій тон — це тон матері, котра переживає за свого сина.

— Я розумію, що ти хвилюєшся за всіх своїх дітей, проте я вже досить дорослий хлопчик і не потребую твоєї опіки.

— Для мене ти завжди будеш дитиною, — Лідія відпила каву.

— Я знаю. А ти завжди будеш моєю матір’ю, от тільки материнство не дає тобі права приходити до мене додому і говорити в такому тоні про жінку, яку я кохаю.

— Не пам’ятаю, щоб сказала про НЕЇ щось погане.

— Говорити в третій особі про присутніх людей, це, як мінімум, ознака невихованості, мамо.

Лідія поглянула на сина — їхні очі зустрілися. Погляд Артура був серйозним, навіть суворим, губи стиснуті — він починав сердитися. Поглянула на Злату, котра принишкла за столом і не дивилася на них.

— Добре. Давай спробуємо інакше. Може влаштуємо сімейну вечерю у якомусь затишному місці? Потеревенимо, познайомимося ближче? — Лідія відкинула волосся назад і знову поглянула на сина.

— Непогана ідея, але якщо будуть присутні лише члени родини, без наближених осіб, — Артур вже зрозумів, що задумала матір: зразково-показове приниження Злати спеціально запрошеними гостями.

— Нінель мені як сестра, котрої в мене ніколи не було. Я не можу її не запросити.

— То може мені ще запросити всіх своїх друзів, котрі мені як брати? І мого батька з родиною? Все ж таки Олексій Петрович мій біологічний батько, а зовсім не Григорій. Як тобі такий розширений список запрошених членів родини?

— Ти нестерпний, — Лідія знизала плечима і поставила порожню чашку на стіл.

— Мамо, тітка Ніна — це твоя подруга. Мені вона — ніхто.

— Так, а могла бути другою матір’ю. Злата в курсі? — вона поглянула на дівчину, що так само сиділа за столом. — Ти ж знаєш, що Артур хотів одружитись два роки тому на доньці моєї найкращої подруги? Вони були такою гарною парою, просто очей не відвести, а потім — він передумав.

Злата весь цей час сиділа, заламуючи собі пальці під столом, намагаючись не піддаватися внутрішній паніці і не забувати дихати. Згадка про шлюб, що не відбувся, нагадала їй про дівчину, котру вони зустріли в місті, про ту неймовірну красуню. Так, Іннеса і Артур були гарною парою. Злата це знала, вона чудово уявляла їх разом. Сльози почали набиратися в очах.

Вона кивнула, сказати нічого не могла.

— Артуре, а Злата що, німа? Чому вона нічого не говорить? Чи собаки відгризли їй ще й язик? — Лідія наблизилась до столу і сіла на диван. З цього місця вона побачила в’язання на клавіатурі ноутбука, зацікавлено взяла в руки поєднані елементи. Лідія не вміла в’язати, але розпізнати якісне плетення від невмілих потуг вона могла. В її руках була дійсно майстерно виконана робота. Ще не закінчена, але, безперечно, дуже майстерна. Невже це Злата зробила?

Коли Артурова мати присіла на диван, Злата не втримала сліз, вони ринулися з її очей безшумним невпинним потоком. Жінка відволіклась на її в’язання, і дівчина, скориставшись нагодою, піднялась та вийшла з кухні. Артур пішов за нею.

Зі здивуванням Лідія зрозуміла, що Злата пішла в бік спальні сина. Невже? Можливо, пішла до ванної? Вона відклала плетиво і пішла в коридор…

Зі спальні чулись схлипи дівчини і приглушений голос Артура.

Ні. Цього не може бути… Він ніколи нікого туди не пускав… Навіть її, власну матір…

Але нічого. Вона з Нінель придумає, як її звідти викурити. Це перелякане страхопудало не пара її сину.