Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Танґо смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "Танґо смерті"

491
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Танґо смерті" автора Юрій Винничук. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Танґо смерті» була написана автором - Юрій Винничук, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза".
Поділитися книгою "Танґо смерті" в соціальних мережах: 

Друга світова війна принесла немало болю та розпачу. Від тиранії та необдуманих вчинків постраждали десятки мільйонів людей. Як жилось їм в ті непрості роки та чим приходилось жертвувати заради майбутнього дізнаєтесь, почавши читати онлайн книгу «Танґо смерті» Юрія Винничука українською мовою.

На сторінках книги ми знаходимо одразу дві захоплюючі сюжетні лінії. Перша з них описує знайомство та дружбу українця, німця, єврея та поляка, котрі проживають в довоєнному Львові. Під час першої зустрічі вони дізнаються, що колись їх батьки служили в рядах УНР. Всі вони трагічно загинули в кривавій битві під Базаром, що відбулась в 1921 році. Майбутні друзі одразу ж розуміють – це саме те, що їх об’єднує.

Після неочікуваного оголошення війни кожен з них йде своєю дорогою. Вони проходять служби в арміях свої країн, закохуються, прощаються з найдорожчими їм людьми, розчаровуються, втрачають віру в справедливість, проте жоден з них не відрікається від дружби з давніми товаришами.

Друга сюжетна лінія розповідає про події, що відбуваються у сучасному Львові та на території Туреччини. Як вони пов’язані з війною та чотирма вірними товаришами? Що саме об’єднує бойових друзів та людей, котрі живуть в наші дні? Відповіді на головні питання повісті знайдете, вирішивши скачати книгу «Танґо смерті» Юрія Винничука безкоштовно, без реєстрації та sms (смс) файлом: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб).

Роман «Танґо смерті» Юрія Винничука (нар. 1952 р.), який став переможцем конкурсу «Книга року ВВС-2012», поза сумнівом, залишається однією з найгучніших літературних подій минулих років і є однією з вершин творчості письменника.

Події у ньому розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові і під час Другої світової четверо друзів – українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули 1921 року під Базаром, – переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджують своєї дружби.

Паралельно у наші дні у Львові й у Туреччині відбуваються інші події з іншими героями. Проте яким чином обидві сюжетні лінії зійдуться докупи, довідаєтеся у несподіваному фіналі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 25
Перейти на сторінку:

Присвячую Євгенові Наконечному (1931—2006) —авторові книг «Украдене ім’я» та «Шоа у Львові», доброму духові Наукової бібліотеки імені В. Стефаника, який багато разів наполегливо, але делікатно, схиляв мене до цієї теми, пропонуючи різноманітну літературу та ділячись особистими спогадами.





Там нагорі падає сніг, каркають ворони, тріщать дерева від морозу, а десь далеко порипує сніг під чоботами убивць. Їхнє наближення відчувається в усьому – ось десь іздалини чути загрозливий гавкіт собак, не схожий на гавкіт сільських псів, гавкіт наростає, наростає, натомість ворони з голосним карканням зриваються у повітря і розлітаються. Четверо молодих чоловіків сидять у схроні, прислухаються до гавкоту, потім, перезирнувшись, палять якісь папери, з продухвини виповзає дим. Відтак вони перевдягаються у чисті сорочки і моляться. Моляться не разом, а кожен окремо, і молитви їхні різними мовами. Троє сідають довкола маленького дощаного столика, на його темній вигладженій стільниці лежить в’язанка гранат, руки усіх трьох влягаються поруч. Вони мовчки чекають. Страху нема в їхніх очах. Кожен думає про своє.

Четвертий бере в руки скрипку, стає біля них і прислухається. Собачий гавкіт лунає вже над головою, вогонь у криївці догорає, іскорки перебігають по спалених документах і щезають. А нагорі уже чути команду і вимогу здатися. Чоловіки не реагують, їхні очі приковані до гранат. Вони здригаються лише тоді, коли чують розпачливі жіночі голоси, що волають до них, заклинають їх, благають. Голоси ці видушують з їхніх очей сльози, але вони не будуть здаватися, вони добре знають, що їх чекає.

Рука зі смичком торкається скрипки, і лунає мелодія танґа. Тепер гавкіт собак і людські голоси змушені прориватися крізь цю мелодію, та не тільки крізь мелодію, але й крізь спів – четверо чоловіків співають щось тихо-тихо. А потім рука одного з них тягнеться до в’язанки гранат…



Замолоду ми всі є ніким‚ навіть найбільші генії‚ чиї кар’єра і визнання попереду‚ приходять у цей світ не надто пристосованими до життя, тому й не дивно‚ що одружившись‚ наражаємо себе на неабиякі випробування‚ які рідко завершуються щасливо‚ а частіше все ж таки розлученням. Саме в таку пастку й потрапив молодий Мирко Ярош‚ одружившись на теплій і солодкій Ромі після закінчення університету. Він читав їй вірші прекрасних поетів, а вона вдавала, що слухає, навіть примружувала очі і напинала вуста, а обличчя її ставало настільки одухотвореним, що він усе дужче і дужче закохувався в неї, думаючи, що саме вона й створена для того, аби заворожено вислуховувати все, що він наговорить, усю ту масу слів, у яких він кохався і в які загрузав, як у твань, жадібно заковтуючи повітря, а коли під час таких читань вона притулялася до нього і гарячим подихом лоскотала вухо, він думав, що ця ідилія буде вічною і що обоє просто-таки приречені на те, аби побратися. Почуття перемагали здоровий глузд, а відтак коли вони одружилися, то поселилися у Роминих батьків, і це стало початком кінця.

Два роки вчителювання‚ а потім заочне навчання в аспірантурі не віщували нічого радісного‚ бо грошей як не було‚ так і не було‚ а батьки Роми не відмовляли собі в задоволенні зайвий раз нагадати про те‚ що молоді сидять у них на шиї. Увечері‚ приспавши малого сина‚ Ярош обкладався на кухні книгами і писав дисертацію про літературу Єгипту, Вавилона‚ Ассирії‚ Шумеру, Аркануму і Хетського царства, але що далі він заглиблювався в тему і сягав по чергові джерела‚ то безнадійнішою здавалася йому ця праця‚ бо одні джерела породжували інші джерела‚ а ті – ще інші‚ і так без кінця, змушуючи його блукати в лабіринтах версій та робити висновки частенько навпомацки, адже всі, хто займався цією темою, мали справу не з повною панорамою тодішнього літературного життя, а лише з уламками, які дивом до нас дійшли, дивом були розшифровані і прочитані, та й то не всі, бо арканумської мови так ніхто й не вгриз, а про її літературу судили з хетських і хурритських джерел. І ось ця остання проблема небавом захопила Яроша так, що він відсунув набік усе решта і взявся за дешифрування арканумських текстів, до нього це пробувало зробити чимало учених, але їм таки не повелося, арканумський клинопис не був схожий на жоден інший.

Знаходячи час для наукової роботи лише уривками‚ Ярош почав серйозно замислюватися над сенсом свого сімейного побуту. Дурна рутинна праця у школі гнітила його і вимучувала, він сам собі дивувався, як так сталося, що став учителем, ненавидячи цю професію ще в школі. Приходив додому втомлений, і єдине, що могло стимулювати його до наукової роботи, – це вино. Перший келих знімав цілоденну напругу‚ другий – вивільняв думки‚ зривав з них усі кайдани, і тоді перо його починало літати по паперу‚ мов навіжене. Правда‚ тривало це години дві, не більше‚ бо потім втома таки зморювала його, і він вкладався спати з головою, повною давніх ієрогліфів‚ глиняних таблиць і папірусів, до всього цього додавалася абсолютна зневага і дружини, і її батьків до його наукової праці; вони вважали те, чим він займається, безглуздям, даремною тратою часу, адже він ніколи не завершить наукової праці, а тому судилося йому звікувати скромним шкільним учителем. Уже стало якимсь обов’язковим ритуалом відривати його від роботи і посилати до крамниці по хліб, винести сміття, набрати води в привізній цистерні, коли водогін вимикали, будити його вдосвіта, щоб біг займати чергу за молоком, за ковбасою, сиром, цукром чи борошном – не має значення, за усім цим мусив бігати лише він, коли в 1980-х роках дефіцитом ставало геть усе і люди перетворювалися на мисливців за товаром, сновигаючи містом та займаючи по кілька черг водночас, аби в кожній з них встигнути купити по кілограму цукру чи по пачці прального порошку, бо більше в одні руки не давали, а ще він мусив пильнувати книгарні, в які раз на тиждень завозили нові книги, інформацію про це отримувало лише обмежене коло людей, щоб уже за годину до того, як відчиниться книгарня після «прийому товару», зайняти чергу, а потім увірватися на чолі натовпу і вхопити першому Кафку, Камю, Акутагаву, Кортасара, Маркеса, Борхеса і – несть їм числа… Ярош задля цієї святої мети навіть завів платонічний роман з однією книгаркою, на щось більше він би й не спромігся, бо вона належала до тих перестарілих

1 2 ... 25
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Танґо смерті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Танґо смерті"