Читати книгу - "Доки світло не згасне назавжди, Максим Іванович Дідрук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Софія зрушила з місця, неквапом спустилася з пагорба та кивнула Маркові: «Привіт».
Голос був звичайний. Безбарвний, але зовсім не страшний.
Марк не відповів і лиш нервово поправив окуляри. Усе довкола дивно виблискувало. Він нібито дивився на неї крізь ілюмінатор із люмінесцентною лампою замість обода.
«Це сон?» — зрештою озвався хлопець. Софія підібгала губи, покрутила долонею, знизала плечима — й усе це водночас.
«Не зовсім».
Марк кинув погляд назад. За кількасот метрів позаду нього на схилі невисокого, із соковито-зеленою травою пагорба проглядався старий дерев’яний будинок. Праворуч схил різко крутішав і повільно переходив у гірський кряж, підніжжя якого закривав непролазний ліс.
«Чого тобі?» — запитав хлопець.
«Мені нічого, — тим самим беземоційним голосом зронила Софія. — В мене є ти». Марк ковтнув слину.
Дівчина здвигнула бровами та продовжила:
«Мені здається, це ти хочеш щось у мене попросити».
Перш ніж усвідомив, що робить, хлопець випалив:
«Я хочу повернутися. Відпусти мене».
Софія похитала головою:
«Ти порушив правило. Ти озирнувся».
«Що це за ідіотське правило? — Марк гарячкував. — Чому не можна озиратися?»
Дівчина вдала здивування.
«Можна. Ніхто нікому не забороняє, — її вустами майнула зміїна, зовсім не дитяча посмішка. — Ти ж озирнувся».
Марк закусив губу.
«Але чому... чому...» — він так і не сформулював запитання. Софія нарешті зглянулася.
«Поки ти не подивився мені в очі, я не могла до тебе доторкнутися, ми ніби як у різних світах були, — бліде обличчя знову розітнула крива посмішка, — без цього я б не привела тебе сюди».
«A... де я зараз?»
«Ти не впізнаєш це місце?»
Хлопець іще раз кинув погляд на будинок за спиною. Звісно, він упізнавав. Ось тільки це все було не насправді.
«Де я перебуваю фізично? — він пригадав чорний океан і попіл, що, кружляючи, сіявся з незнайомого неба. — Той океан... що то за місце?»
«Байдуже, — відповіла дівчина. — Ти хочеш звідти вибратися чи ні?»
«Хочу!»
«Тоді мусиш знайти когось на заміну».
Марк наморщив лоба.
«Я не розумію».
«Приведи когось замість себе. Умов когось проїхатися ліфтом, а потім озирнутися».
Його очі розгублено забігали.
«Але як? Як я вмовлю когось, якщо я...»
«Уві сні».
Хлопець насупився ще дужче.
«Що? В якому сні?»
«Ти бачитимешся з людьми вві сні. Не з усіма. З окремими. Але бачитимешся, — вона потягнулася поглядом до будинку за його спиною. — Розкажи їм про ліфт. Приведи їх до мене».
«Не розумію», — повторив Марк.
«Ти зрозумієш», — Софія розвернулася, так наче збиралася піти.
Хлопець змахнув рукою.
«Почекай! А якщо я не знайду нікого? Що тоді?»
Її погляд ледь змістився вбік, як зазвичай у людей, які уникають говорити правду. Дівчина помовчала, а тоді пересмикнула плечима.
«Поясни мені! — від напруження голос підлітка став писклявим. — Ти ж знаєш?»
Софія зупинилася, проте озиватися й не думала.
Марк опустив очі, наморщив лоба, проте вже за кілька секунд скинув голову: «До мене тут була Машка? Що з нею сталося?»
Йому вдалося здивувати її — дівчина ледь звела брови.
«Ти знайомий із нею?»
«Ні, — хлопець, гарячкуючи, затинався: — Що з нею? Ти відпустила її?»
Пауза.
«Так».
«Тому що спіймала мене?»
Дівчина несподівано голосно розсміялася. «Ти так говориш, ніби я полювала на тебе, наче на тварину. Я не ловила тебе. Ти сам до мене прийшов. Але загалом так, Маша тепер вільна, адже... адже з’явився ти».
«І... де вона зараз?»
«Ну... — Софія зобразила непевний жест рукою, — розумієш... Ти трохи пізно нагодився».
Марк пополотнів.
«Що це означає?»
Дівчина, показуючи, як їй набридли розпитування, стомлено зітхнула: «Це означає: Маша зараз у такому стані, що більше не здатна насолоджуватися свободою».
«Як це? Що ти з нею зробила?»
Вона востаннє поглянула на Марка, розвернулася й пішла до моря.
Хлопець дивився їй у спину, відчуваючи, як світ довкола заливає чорнота.
Примітки
1
Дозвольте розповісти історію, яка пройме до кісток,
Про те, що довелось побачити…
— Iron Maiden, пісня «Танець смерті», 2003 (англ.). — Тут і далі прим. автора.
2
Національний університет водного господарства та природокористування.
3
Селище в Рівненському районі Рівненської області. Населення — 3200 осіб. На сьогодні фактично стало передмістям Рівного.
4
Палац дітей та молоді в Рівному.
5
Я тебе прикрию, сестро! (англ.)
6
Руркела — місто на сході Індії з населенням понад півмільйона осіб.
7
Бокаро — місто на сході Індії з населенням понад півмільйона осіб.
8
Блукаю безцільно в холодному темному мороці,
Крокую темним світом,
Поцілованим печаллю.
Тут усе народжується без сонячного світла,
І над тими, кого замучили кошмари,
Бездушні демони сміються із моря безумства.
— Iron Maiden, пісня «Тіні долини», 2015 (англ.).
9
Почуваюся трохи розгублено,
Трохи дивно сьогодні.
— Iron Maiden, пісня «Інакший світ», 2006 (англ.).
10
І хай як дивно це звучить,
Смерть не має меж.
— Iron Maiden, пісня «Спадок», 2006 (англ.).
11
Сиджу й чекаю найтемнішої години,
Не в змозі думати про те, що наробила.
— Iron Maiden, пісня «Матір прощення», 2010 (англ.).
12
Не розумію, чому знову так почуваюся, — я вже снила про цей час, це місце?
Яскрава картинка знову спалахує в пам’яті.
Здається, я бачила твоє обличчя, цю кімнату, була тут,
Яскрава картинка знову
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доки світло не згасне назавжди, Максим Іванович Дідрук», після закриття браузера.
