Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"

Володіні окуляри зламалися, тому він змушений був писати без них. Так працювали вони ледь не до світанку. Потім трохи прилягли і знову встали, Міша і Владислав не дали їм поспати. Та й Володі час був іти в інститут, все здавати, а далі іти до викладача додому і могорич нести, а ввечері Володя мав іти "дижурити" в магазин аж до самого ранку. Десь ввечері подзвонила Таня і сказала, щоб Володя не приходив на роботу. От, тоді все й почалося! У Світлани ледь серце не розірвалося з жалю. Михайло Михайлович наговорював на сина, що він - ледар і такий, і сякий, що казав буде працювати; а сам роботи не держиться. Може, то була і правда, але й Володю треба зрозуміти теж; він же не залізний, не зі сталі зроблений.

Так, переживали Козловські цілий вечір, а десь ближче до ночі задзвонив телефон і порушив тишину, яка там панувала. Це була Валя, жінка Руслана. Тож вона повідомила, що Володя спить в неї на дивані, геть п'яний і вранці вона його відправить додому.

Ранок. Володя і Світлана на кухні замкнулися, і мають там розмову. Добре, що Світлана розуміє, як важко Володі, як йому нелегко. Вона йому все простила і не коле йому очі правдою, а навпаки, втішає його, підбадьорює, каже, що жити варто, хоч і так тяжко. Володя їй казав, що хотів вчора вмерти і його від цього лише утримала любов до неї і до дітей. Він її пожалів, бо навіть уявити собі боявся, як вона житиме сама і чи житиме, чи не зробить те саме, що зробив би він. А щоб тоді робили їх діти, їх кров і їх гордість, їх наснага до життя?

Якось з Божою допомогою, і лише з Божою, їм вдалося це подолати, вдалося перемогти. Але тоді інше нещастя звалилося їм на голови. Після Пасхи Надія Андріївна повідомила сім'ї, що через день вона їде в Італію доглядати за літніми людьми. Як вони її не вмовляли та вмовити не змогли, вона в указаний день поїхала туди, куди збиралася. Всім так було важко прощатися з нею і думати, що це може останній раз вони її обнімають, цілують, чують її голос, бачать живою. Вона ж була такою хворою, у неї після родів це все сталося: і серце боліло, і залоза була збільшена, і шлунок підводив, ну, все-все, що можна тільки приписати, їй лікарі приписали. Вона щороку лягала в лікарню, щоб підлічитися, та цього року не лягала, бо не вдалося через усі проблеми і через відсутність грошей. У такому стані вона й поїхала на чужину. І хтозна-коли вона з сім'єю стрінеться, і чи взагалі стрінеться. Щоб ти собі уявила, як їм всім боліло, то скажу, що навіть Світлана плакала і не соромилась. Козловські зробили собі на пам'ять фотографії Надії Андріївни у коридорі, як вона їм рукою махала на прощання і поставили фотографію на телевізор, а пізніше і в рамочку вставили.

- Володька такий брехун, - каже Марійка.

- Чого? - дивується Микола.

- Він раз зустрів Івана на базарі і купив дорогу олію, бо і Іван теж купляв. Володька не хотів перед ним позоритися, купляючи розливну олію. Ще він йому казав, що отримує 400 гривнів і в них все добре.

- 400 гривнів? - сердиться Микола. - Звідки? Він же ж 200 гривнів получає і то щонайбільше!

Дзвінок в двері. Відкривають, заходить Ольга. Тільки з автобуса.

- Ну, що там? - питають її.

- Вгадайте хто в Італію поїхав на заробітки, - каже вона їм.

- Та Володя! А хто ще? - говорить Микола.

- Ні, - відказує Ольга.

- Ні? - дивуються вони.

- А тоді хто, як не Володя? - питає Микола.

- Може, старий? - додає Марійка. - Або стара, хоч ні, сваха не може поїхати.

- Ти, Марійко, вгадала, - відповідає Ольга.

- Що, Михайлович?

- Ні, сваха, - каже Ольга.

- Сваха? - аж остовбиніли вони, це почувши.

- Не може бути!

- Куди їй такій хворій їхати?!

- Що вона хоче, щоб її звідти в труні привезли? - каже Марійка.

- Сват, який здоровий, а не їде, - говорить Микола. - А сваха кудись поперлась!

- Ще цього не хватало! - додає на кінець Ольга.

- А як же робота? - питає Микола.

- Вона звільнилась. Їй і так ще десь три роки до пенсії. Вона взяла туристичну візу.

- І за скільки? - цікавиться Микола.

- Десь 1000 гривень.

Як на мене, то своє головне завдання, - "закріпачення простих людей", - радянська влада виконала. Нижче я наводжу факти, які я взяла з газети "Експрес", прочитавши їх, тобі все стане ясно, що я маю на увазі. Отже, "26 квітня Верховна Рада 263 голосами проголосувала за відставку уряду Віктора Ющенка". Пропрезидентські та олігархічні фракції відправили у відставку уряд, який врятував Україну від неминучого банкрутства і вперше в історії нашої країни забезпечив економічне зростання". Від себе додам: добре, що хоч на той світ не відправили. "Ми ж стільки років вставляли палки в воза, на якому везлась українська економіка, - кажуть у своєму оточенні ті олігархи і пропрезиденти, - а якийсь там Віктор із прізвищем Ющенко за такий короткий термін хоче зруйнувати все, ну, майже все, чого ми добилися. І його ще після цього висунуть у народні президенти! А фіг йому, а не президентське крісло!"