Читати книгу - "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані"

«23 жовтня цього року за таємничих обставин було затримано мого товариша, Горбаля Миколу. Як стало відомо, під час затримання працівники міліції Жовтневого району міста Києва застосували до Горбаля грубу фізичну силу, а потім, використавши підставних свідків, його заарештували, звинувативши у спробі зґвалтування.

Микола Горбаль — недавній політв’язень, збирався виїхати до родичів у Сполучених Штатах. За ним постійно стежили як за дисидентом, людиною, що була близькою до українського правозахисного руху. За умов, коли карні органи вдаються до брутальних способів розправи над інакодумцями, я вважаю, що Микола Горбаль став черговою жертвою заготовленої провокації.

Застосовування карними органами найгрубіших провокацій до дисидентів дає підставу думати, що влада може заарештувати будь-яку людину за будь-яким звинуваченням. Будь-який захист людської недоторканності з боку влади відсутній, коли йдеться про дисидентів. З ними можна робити що завгодно».

У своєму листі до прокурора УРСР Василь Стус твердить, що Микола Горбаль став жертвою провокації, і вимагає відкритого суду над учасниками цієї провокації. Лист Василя Стуса є документом українського «самвидаву». Його поширила на Заході українська пресова служба УГВР у Нью-Йорку.

Згідно з оригіналом

Головний редактор зарубіжної

радіоінформації

(П. Єрмак)

І.VIII.80 року

Прим. № 2

Директору центральної наукової бібліотеки Академії Наук Української РСР

29 липня 1980

тов. Гутенському М. К.

м. Київ, вул. Володимирська, 62

В зв’язку з розслідуванням кримінальної справи просимо перевірити та повідомити нас, які матеріали відносно Стуса Василя Семеновича були опубліковані в 1972–1980 роках у зарубіжних антирадянських націоналістичних виданнях.

Начальник Слідчого відділу КДБ

Української РСР — полковник

В. П. Туркін

Вірно: Старший слідчий Слідвідділу КДБ УРСР

майор Селюк

Надрук. 2 прим.

1-й в адрес

2-й в оправу

Виконав і друкував

з чернетки, Селюк

29.7.1980 р.

Академія наук УРСР Центральна наукова бібліотека

м. Київ, Володимирська, 62

Академия наук УССР Центральная научная библиотека

г. Киев, Владимирская ул., 62

Тед. канцелярії 24–34—26

374/976

29 липня 1980 р.

Комітету Державної безпеки Української РСР

м. Київ, Володимирська, 33

Згідно Вашого запиту надсилаємо матеріали стосовно Стуса Василя Семеновича, які опубліковані в зарубіжних антирадянських націоналістичних виданнях, журналі «Визвольний шлях» за грудень 1976 р., газеті «Українське слово» від 6 квітня 1980 року, газеті «Шлях перемоги» від 15 та 29 січня 1978 року.

Директор Центральної наукової

бібліотеки АН УРСР

Б. П. Ковалевський

«Українське слово» № 2002–2003 від 6.04.1980 року

Заява Василя Стуса В ОБОРОНІ Миколи Горбаля

Нью-Йорк. (Пресова Служба ЗП УГВР). Василь Стус, який останньо закінчив свій строк 5-річного ув’язнення і 3-річного заслання, 19 листопада 1979 року вислав листа до прокурора УССР, в якому кидає чимало світла на провокації органів КҐБ, в результаті яких 21 січня 1980 року Київський суд засудив на 5 років позбавлення волі учасника українського правозахисного руху Миколу Горбаля.

«23 жовтня ц. р. (1979) за таємничих обставин було затримано мого товариша, Горбаля Миколу. Як стало відомо, під час затримання працівники міліції Жовтневого району м. Києва застосували до Горбаля грубу фізичну силу, а потім, використавши підставних свідків, його заарештували, звинувативши у спробі зґвалтування.

Микола Горбаль — недавній політв’язень, збирався виїхати до родичів у США, подав документи до ВВІД-у. За ним постійно стежили — як за дисидентом, людиною, що була близько до українського правозахисного руху.

За умов, коли карні органи вдаються до брутальних способів розправи над інакодумцями (досить згадати ганебне судилище над В. Овсієнком, арешт Ю. Литвина тощо), я вважаю, що М. Горбаль став черговою жертвою заготовленої провокації.

Застосування карними органами найгрубших провокацій до дисидентів дає підстави думати, що влада може заарештувати будь-яку людину за будь-яким звинуваченням, якщо тільки громадська позиція людини чимось недогідна владі. Тобто передолімпіядна практика карних органів засвідчує: будь-який захист людської недоторканності з боку влади відсутній, коли йдеться про дисидентів. З ними можна робити що завгодно.

Свавілля, яке чинять над українськими дисидентами, потребує для своєї реалізації десятків, а то й сотень осіб, яких роблять співучасниками адміністративної розправи, тобто це свавілля тягне за собою масову деморалізацію суспільства. Зрозуміло, якої небезпеки зазнає етичне здоров’я цього суспільства. Кожен такий арешт рекрутує цілі юрми наляканих мовчунів і воїнство лжесвідків.

Останнім часом М. Горбаль потерпав, що може стати жертвою провокації, тому добре зважував кожен свій крок. Тим очевидніший смисл усієї історії, в яку його втягнули репресивні сили.

16 листопада я звернувся до слідчого М. Горбаля — С. М. Ляшенка, прагнучи з’ясувати обставини арешту. Виявилося, що все тримається у винятковій таємниці, навіть суд буде за закритими дверима. Напевне і лжесвідкам гарантовано інкогніто. Розмова зі слідчим Ляшенком тільки додала мені упевненості в тому, що Микола Горбаль — не винен.

Винні ті, хто затримав і заарештував його, ті, хто сьогодні таємно свідчить проти Горбаля, ті, хто організував всю цю гидку провокацію проти Горбаля.

Тому я вимагаю: осіб,