Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова 📚 - Українською

Читати книгу - "Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поліна, я на колінах!" автора Олександра Малінкова. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 63
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 11

Поліна.

Нарешті голоса в будинку стихли.

Напевно, Данієль з Сонею вже поїхали до своєї нової домівки.

Я поступово почала відходити від подій які відбулися цього дня. Хоча перед очима ще й досі яскраво мерехтять спомини: про вечерю, сутичку з Майклом та, нарешті, те, свідком чого я стала. 

Заклала руки за голову, лежачи на ліжку й, втупилася в одну точку на стелі. Спати ще зовсім не хочеться. Всьому виною нестримний голод, який відчуваю. Лише зараз зрозуміла, що за весь день так нормально і не поїла. Ось, знову, шлунок нагадує про себе.

Сіла на ліжку. 

Може все ж таки перебороти моє небажання перестріти когось з домашніх на своєму шляху та наважитися й подолати відстань звідси до кухні?

В двері моєї кімнати тихенько постукали.

Хто це може бути в такий час?

Так і не дізнаюся, якщо не відчиню! 

Поправила волосся, яке вибилося з зачіски. Правда зачіскою хвіст на маківці можна назвати з величезною натяжкою, але все ж. Зіскочила з ліжка й відчинила.

- Я увійду? - озираючись запитала кухарка.

- Звичайно. - здивувалася, але відступила у бік, щоб жінка змогла увійти до кімнати.

- Я тут Вам принесла трішки смаколиків! - прошепотіла вона.

- Дякую! - вимовила й узяла з її рук тарілку. 

Блаженно закатала очі під лоба, відкусивши шматочок моєї улюбленої печені.

- Як Ви здогадалися, що я страшенно голодна? 

- Ну це було не важко! - жінка пересмикнула плечима й розправила руками свій білосніжний фартух. - Не поспішайте, поїжте нормально. 

- Дуже смачно! Просто неймовірно! - відповіла, напхавши повний рот та залізла з ногами на стілець, який стоїть поряд з письмовим столом біля ліжка. 

- Я взагалі хотіла з Вами попрощатися. 

- Куди це ви зібралися? - навіть жувати перестала від такої новини. - Клара все ж таки вмовила батька?

- Ні! - вона з сумом зітхнула. - Але думаю, що це лише справа часу. Зважаючи, що її люди весь час щось винюхують. Та й взагалі поводять себе досить зверхньо.

- Як і Клара теж! 

- Та ще й цей випадок з вечерею. - вона знову зітхнула й втупилася очима в підлогу. - Дякую пані за те що вигородили мене.

- Але ж це все той покидьок Майкл! 

- Волосся дибки стає, коли починаю уявляти що він міг підмішувати до Вашої їжі, а ніхто не знав. Але ця страва свіжа, щойно приготувала. Зовсім скоро Ви поїдете до тітки, я за Вас буду спокійна. А без Вас що я тут забула? Чекати що завдяки їм звільнять та ще й зі скандалом? Мені на старості лише цьго бракувало! 

- Лідіє Іванівно, а якщо я вмовлю тітку і запрошу Вас до Престону? Це в Англії! Впевнена, Ваша кулінарія не залишить її байдужою! 

- Не варто, Полю! - кухарка сумно посміхнулася. - Кому я потрібна…

- Мені! - Обійняла жінку, відчуваючи приємний щем у грудях і як непрохані сльози збираються у кутиках очей.

- Я піду! - прошепотіла вона. - Приходьте ранком на кухню, зроблю для Вас сніданок, доки “брудні” руки Майкла не дотягнулися до Вашої їжі.

- Добре! А на рахунок пропозиції подумайте! - повернула  пусту тарілку й причинила за нею двері.

Шлунок нарешті заспокоївся. А я переговорила з Лідією Іванівною саме так, як планувала. 

Очі самі почали злипатися, щойно голова торкнулася подушки. 

Ще трішки і я це все забуду як страшний сон.

Вранці виявилося, що Клара з батьком поїхали на весь день. 

Швиденько поснідала та вислизнула з будинку в садок з книжкою в оригіналі англійською мовою. Слід багато чого пригадати, адже вже зовсім скоро чекає нова школа і мій рівень знання мови має бути на відповідному рівні.

Та не встигла прочитати й десятка сторінок, як почувся галас і знайома мелодія Бумбоксу.

Скільки ж можна без кінця та краю вмикати цю пісню? Невже така необхідність мені дошкуляти знову й знову?

А ось і Майкл власною персоною! Та ще й не сам, а в компанії Діани та його друзяк. В руках блютуз колонка, яка на всю горлає все той самий трек. 

- Погляньте! Хто тут у нас причаївся? Товстунка Полі! - вигукнув мій зведений брат.

На якусь коротку мить він навис наді мною. Від неочікуваності майже втислася хребтом у лавку, переводячи погляд з Майкла та на його друзяк. 

Промайнула думка, що кричи не кричи, а допомогти немає кому. Охоронець Клари лише зробить вигляд, що нічого не чує і не бачить. Або ще гірше, звернуть все на мене! Наче це я спричинила сварку та вела себе агресивно з оточуючими. 

- І що це ти читаєш? - він вихопив з моїх рук книжку. 

- Віддай! - Підхопилася з місця, та вже за мить книжка опинилася в руках у одного з його друзяк. 

- Для чого тобі англійська? - продовжив своє цькування Майкл. - Ти все одно лишишся бридкою товстухою Полі! 

- При бажанні можна схуднути, а от ти так і залишишся справжньою потворою, яка лише й вміє, що зловтішатися над слабшими! - вигукую з викликом. Звідки тільки сміливість узялася?

- Що ти сказала? - істерично прохрипів він й кинувся на мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 13 14 15 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова"