Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Ердан

Вона таки зробила це! Ксі впала в сплячку. Це наскільки вона мене ненавидить, що втекла відразу після обряду, порушивши всі правила пристойності! Сподіваюся, мій батько ніколи не дізнається, яку образу вона завдала мені і всьому нашому Роду!

Зараз, перебуваючи поряд з нею, я, нарешті, можу мислити більш-менш складно. Попереджаю наставника та друзів, що про цей інцидент ніхто ніколи не повинен дізнатися. Друзі погоджуються зі мною та дають клятву.

- Діган? - Наставник мовчить. Я знаю, що він багато років відданий моєму батькові і зараз, погодитись приховати від нього інформацію, рівносильно зраді. - Ти ж розумієш, у Ксі і так складний характер, а якщо батько дізнається про цю витівку, він ніколи не прийме її в сім'ю!

- Ердан, хлопче мій, ти просиш мене збрехати твоєму батькові? Моєму Королю??

- Просто не розповідай про втечу Ксі і це не буде брехня. Це буде проста недомовленість.

- Чи приховування правди?

- Дігане, тобі доведеться зробити вибір.

- Мій хлопчику, ти змушуєш мене прийняти складне рішення. Я маю зробити вибір між твоїм батьком і тобою.

- Рано чи пізно, але тобі довелося б з цим зіткнутися! Я не наполягаю на негайній відповіді, але ти повинен будеш прийняти рішення.

Я дивлюся у вічі своєму наставнику, намагаючись прочитати його відповідь, але досвідчений дракон нічим не видає своїх думок та емоцій. Я не тисну. Вибір важкий та його наслідки вплинуть не тільки на становище Ксі у нашому суспільстві.

Тимчасово залишаємо це питання відкритим. Зараз треба вирішити, що робити зі сплячим драконом Ксі далі.

Намагаємося згадати все, що тільки відомо про сплячку драконів. Ця навичка давно втрачена і не вже не застосовується, навіть у Диких Землях.

Насправді, не такі ми і дикі, це просто назва наших земель, що збереглася з давніх-давен. Умови життя в нашому краю справді досить важкі, але всі блага цивілізації є, і ми ними користуємося не менше, ніж жителі інших країн. А ми, для нашої безпеки, по можливості підтримуємо думку про нашу дикість. І в навколишніх державах усі впевнені, що наші землі населені дикими та неприборканими драконами. І мало хто хоче нападати на Дикі Землі та боротися з нами.

Через деякий час ми розуміємо, що до весни вивести Ксі зі сплячки не вийде. Доведеться чекати. Якщо це взагалі можливе!! Враховуючи, що вона, напевно, ослабла так само, як і я.

Вирішили, що друзі повернуться до Академії. А до мене прилітатимуть по черзі.

Поряд з моєю Парою мені стає все краще і краще. Сподіваюся, що на Ксі це діє також, і дівчина навесні зміцніє і зможе вийти зі сплячки.

Про всяк випадок ми з Діганом опрацьовуємо можливість перевезення Ксі в Дикі Землі. Але це крайній варіант, я не хочу, щоб батько дізнався про втечу моєї дружини. У будь-якому випадку це дуже складно, хоч і не неможливо. Поки що ми чекаємо на весну, але є велика ймовірність, що Ксі не вийде зі сплячки. Ніколи. Дурна дівчина!! Скільки проблем вона створила!!

Здається, тепер я справжній дикий. Я все менше часу проводжу в людській подобі. Це не зручно. Зима в горах сувора, і людині тут не вижити. Та й для дракона їжі майже немає, але мені її приносять друзі.

Ночами я обертаюсь навколо своєї пари і накриваю її крилами, щоб захистити від холодного вітру та снігу, що задуває печеру. Іноді вранці я насилу відкопуюся. Друзі приносять мені їжу та відлітають. Немає сенсу їм мерзнути тут зі мною.

Я намагаюся підживлювати Ксі своєю енергією, але не впевнений, що це їй допоможе. І я боюся, що вона не прокинеться. А ще я не уявляю, що буде, коли вона прийде до тями! Адже для неї просто пройде ніч. Нехай довга, але лише ніч. І вона прокинеться все з тією ж ненавистю до мене та бажанням втекти. Я находжусь з нею цілодобово і для мене тепер Ксі – моя дружина, моя Істинна, частина мене. А для неї я - жорстокий принц, який позбавив її майбутнього в рідній країні. А ще мені треба буде її покарати.

Сьогодні прилітав Ізир! Він долетів з Акірою до підніжжя Білих Гор і залишив її там під наглядом Ятана. Я скучив за другом, але залишити Ксі без свого підживлення не можу навіть на півдня. Я фізично відчуваю, як вона слабшає, незважаючи на всі мої старання! І родова каблучка світиться вже не так яскраво як у храмі.

Друзі привезли мені купу літератури з бібліотеки Академії. Я багато читав і дізнався, що навіть якщо Ксі не прокинеться, я зможу її постійно підживлювати своєю енергією довгі роки. Ведучи практично повноцінне життя. Головне не відлучатися надовго. Адже це майже те, що я хотів? І дружина начебто є, і жодних обмежень немає. Я маю бути задоволений?

Але щось радості я не відчуваю.

А ще я багато розмовляв із своїм драконом. Правильніше сказати, я вперше почав із ним розмовляти як із повноцінною особистістю. Досі я сприймав його як щось, що заважає мені насолодитися силою та можливостями своєї звіриної іпостасі. Я почав краще його розуміти. Або себе? Його і себе ... Ми не дві протилежності, що живуть у різних тілах, але на одній площі. Ми одне ціле. І мій дракон – це не інша особистість, це моє, але альтернативне бачення світу.

Сприймаючи світ драконьими органами почуттів, робиш зовсім інші висновки про природу речей, причини вчинків, наслідкі дій.

Ми з моїм драконом нарешті стали єдиним цілим. І це було чудово!

У багатьох питаннях ми, щоправда, розходимося в думках, але причина цього в різній інформації, яка потрапляє до нашого мозку. І ми вчимося із цим жити.

А ще я багато розмовляю із Ксі. Точніше розповідаю. Про себе, про свою сім'ю, про наше Королівство. Про те, що всі чутки про дикість нашого життя в Диких Землях лише дипломатичний хід, для створення певного іміджу. Саме тому дружин після розлучення не відпускають із Королівства – щоб не видати таємницю.