Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Сама собі автор, Дана Кейт 📚 - Українською

Читати книгу - "Сама собі автор, Дана Кейт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сама собі автор" автора Дана Кейт. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 19
Перейти на сторінку:
14

Ми приїхали до якогось закладу схожого на гараж. 

-Не бійся, все нормально, - підтримав мене.

У середині це було схоже на клуб. Найімовірніше закритий клуб для обраних. Про таке читала лише у книгах. Було дуже багато молодих людей. Грала музика і лунали крики парубків.

- А ми де? - запитала.

-Це наш спортивний, розважальний клуб. Так як ми спортсмени, ми не п'ємо. Ну так, не дуже міцне іноді, тому ми вигадали собі такий клуб розваг.

-Зрозуміло.

Ми пройшли повз натовп і увійшли до кімнати. Це було не велике приміщення з приглушеним світлом. Тут грала інша музика. За столиком сиділа компанія. Я впізнала тих хлопців, які були в тому центрі, а також впізнала того чоловіка, що побив хлопця. Вони всі сиділи за столом, щось пили і весело гомоніли. Дівчата(до речі теж дуже спортивні) сиділи біля хлопців, обіймали їх.

Фу, не люблю таке.

-Привіт , привітався Мишко,- це Настя, моя дівчина.

Хто моя?

-Привіт, - я вирішила, що я теж чемна.

Всі замовкли і повернулись у мій бік.

-А, це та дівчина, що ти розповідав. Привіт, - привітався той чоловік і показав рукою куди сідати, - падайте.

-Я вже твоя дівчина?- спитала на вухо хлопець, коли ми сіли за стіл.

-У цій компанії потрібно чітко позначити належність. Інакше...

-Інакше що?

-Краще тобі не знати...

-Валера, - пробасив чоловік.

Я кивнула.

- А це Дімон, - показав він другого хлопця.

Я постаралась посміхнутись.

- А це моя дівчина, Анжела, - ляснув по дупі дівчинку, що висіла у нього на грудях.

-А то Надька, дівчина Дімона.

Зрозуміло. Я притулилась до Міши ближче, а він тільки посміхався.

-Ти тут самий нормальний? - запитала на вухо.

- Ти просто ще нікого не знаєш, роззнайомишся і зрозумієш, що тут усі нормальні.

Ми посиділи десь годину і я зрозуміла, що з дівчатами мені не світить поспілкуватись. Бо не мого поля ягоди. Хоча ця Анжела не така дурненька, як здається.

- Може відвезеш мене додому? - запитала у хлопця.

-Тобі не подобається тут?

-Не дуже. Будь ласка.

-Добре, пішли.

Ми попрощались з компанією і вийшли.

-Пробач, що зіпсувала тобі вечір.- сказала я, сідаючи в автомобіль.

-Хто сказав, що зіпсувала? - здивувався Мишко, - я і сам не дуже хотів там залишатись.

-Але ж там твої друзі.

-Ну і що? Я хотів поюути з тобою. Покатаємось?

-Давай.

Ми поїхали.

-А можна запитати?, - наважилась я.

-Все, що хочеш.

-А цей Валера, він  хто?

-Він тримає СТО, класний чоловік.

-Так, я помітила.

-У нього насправді дружина є і двоє хлопців малих.

- А Анжела?

-Ти ж не маленька? Анжела - коханка. Він її ще з школи запримітив, от і гуляє з нею вже років п'ять.

-Я в шоці. І це у вас нормально?

-У кого у вас?

-Ну у вашій компанії.

-Для всіх так, для мене ні, тому у мене і не було досі постійної дівчини.

-Чому?

-Тебе шукав.

Я посміхнулась, мені стало приємно. Дуже, я б сказала, приємно. Не знаю, з одного боку й страшно, а з іншого, ніби і нормальний хлопець. Хоча...

Час покаже. Хоч би мені не примудритись кудись вляпатись.

******************

Ми поїхали містом і приїхали до будинку.

-Шкода з тобою прощатись, - усміхнувся Мишко.

-Ми могли б ще покататись, чи тобі додому треба?

-Мені як раз ні, я за тебе переживав. Ти казала, що в тебе суворі батьки.

-Так, суворі. Я сьогодні у Маринки ночую.

-То чого ж ти зразу не сказала? Тоді поїдемо погуляємо?

-Міш, я не хочу нав'язуватись, давай я, мабуть, додому піду.

-Ти ж ночуєш у Маринки, а значить тоюі додому не треба. Поїхали до мене.

-Ні! - я розхвилювалась,- до тебе не поїду.

-Чому? я живу сам.

-Тим більше. Ти мене з кимось сплутав. Я не дівчинка на одну ніч. І взагалі..

-А з чого ти вирішила, що я тебе привезу додому і згвалтую?

-Я не так висловилася.

-Насте, та що таке?

-Я боюсь. Чесно, боюсь, - і я заплакала.

Ми приїхали до Михайла додому. Він присягнувся і запевнив, що між нами нічого не буде, доки я сама цього не захочу, я зайшла у його квартиру. Вона була точно як для хлопця. Все у сіро-синіх тонах.  Мінімальна кількість меблів і спортивний куточок. Мені сподобалось. Мишко поставив чайник і провів мене до вітальні.

-Сідай поки на диван, зараз плед принесу, бо в мене прохолодно.

Ми пили чай та розмовляли. Не знаю чому, але я довірилась йому і розповіла про все: про "друга"-гвалтівника, про  Сашка, про Петра. Про свою наївність та страхи.. А він мене слухав і кивав. Чим більше я з ним розмовляла, то більше розуміла, що закохуюсь....

Дурненька, ге?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 13 14 15 ... 19
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сама собі автор, Дана Кейт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сама собі автор, Дана Кейт"