Читати книгу - "Гра почалась 1. Племʼя, Євгеній Шульженко"

- Я з цим згоден!, - хмикнув хлопець та витягнув свою палицю вперед, - нас багато і ми озброєні. Ми не хочемо ні з ким дружити. Ми легко Вас поб’ємо. Тому провалюйте звідси, та більше ніколи не приходьте. Сьогодні я добрий, тому відпускаю вас.

Хтось з загону Мілани фиркнув доволі голосно. Потім почулось «Отримай це!» і почувся свист кинутого камінця. Камінь влетів товстуну прямо в живіт. Хлопець випустив палицю та зігнувся, заревів, схопившись за пошкоджене місце. Всі хлопці підняли палиці та побігли на хлопців та дівчат Мілани.

Бійка була не довгою, тому як в загоні Мілани майже не було ніякої зброї. Ті хто були з палицями, почали відбиватись. А всі інші просто почали тікати в різні сторони. Мілана встигла відскочити в сторону від націленого на неї удару та поставила підніжку. Хлопець перечепився та стрімголов полетів вперед, збивши з ніг свого товариша.

- Біжимо до ринку, - крикнула всім своїм Мілана та побігла сама.

Всі, хто тримав палиці та відбивався, кинули зброю та побігли за дівчиною. В цей момент Мілана дуже хвилювалась за інших друзів, які розбіглись. Але обертаючи головою у різні сторони, вона помітила що ті далеко не бігли, зупинялись та перелякано слідкували саме за Міланою. Побачивши, що дівчинка прицільно біжить в сторону ринку, прослідували за нею.

«Чому ринок?». Хтось одразу зрозумів, а кому Мілана потім пояснила. Вона не хотіла, щоб вороги знали, де вони живуть. Звісно, вони можуть іншими днями відслідкувати плем’я, але хай трохи напружаться.

Забіяки не довго переслідували загін племені Зодчих. Збавляючи швидкість, за декілька хвилин всі зупинились та розвернулись назад, до магазину, де вони покидали свої набиті пакети. Їх ватажок стримав своє слово. Він не хотів покарати, бити, розбиратись. Він був дуже радий знайденому магазину, повному їжі. Тому битва як почалась швидко, так швидко і закінчилась. Навіть не зважаючи на камінь, пущений в товстуна.

Загін Мілани сьогодні явно не буде шукати паркан. Та сьогодні був день, що показав справжні сторони Гри. Це не казка з їжею та звірятами. Гра починає показувати свою жорстокість та небезпеку. З’явились інші племена, та вони не хочуть дружити, вони не хочуть ділитись. Вони хочуть битись, боронити себе та просто бити інших. Сильний б’є слабшого. Правило джунглів? Чи дикунів?      

Плем’я Зодчих не слабке, воно може постояти за себе. Цю проблему треба вирішувати і дуже швидко. Першим, що зробила Мілана, повернувшись додому, це відірвала Аліну від всіх її справ. Плем’я має навчитись захищатись та дати будь-кому бій. Вони мають бути сильними та справедливими. Їх слово повинно мати значення. Та Гра вимагає жорстокості. Тому, будемо рахуватись з правилами Гри. Але обережно, зважено.