Читати книгу - "Більше кохання, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

Я спробувала посміхнутися собі в дзеркалі і поспішила до нашого столика. За ним уже сиділа Соня та Денис.

— Привіт, — Соня підвелася, і ми з нею обнялися.

— Привіт, — сказала їй у відповідь.

Соня запізнилася на десять хвилин, а Клима досі не було. Я відійшла убік і набрала його. Він швидко відповів.

— Привіт, ти забув про наше подвійне побачення?

— Ні, вибач, я ще не переварив ті фото з Сєвою.

— Що? — Я не відразу зрозуміла, що він увійшов у роль і трохи поміняв сценарій без мого відома. Мені довелося імпровізувати, я підійшла ближче до Соні з Денисом, щоб вони мене чули.

— Я ж тобі одразу все пояснила. І взагалі, яка різниця? То було до тебе. Пам'ятаєш, ми домовлялися, що минуле залишилось у минулому.

— Так, але мені все одно потрібно трохи часу. Сівба мій співробітник. Знаєш, зараз мені хочеться його звільнити.

— Ні, ти що! Не треба його звільняти! Я не спілкуюсь із ним, і ми взагалі на різних проектах.

— Добре, я подумаю. Вдома поговоримо.

Я присіла за столик із засмученим виглядом.

— Що трапилося? — Соня одразу запитала.

— Климу не вдасться прийти.

— У вас все добре? — стурбовано запитала Соня.

— Не зовсім. Він дізнався, що Сева мене поцілував і тепер лютує.

— Ти ж його відштовхнула.

— Я теж йому про це сказала, але оскільки він є його співробітником, то ніяк не може прийняти цей факт.

— Розумію.

— Так, ми прийшли в кафе, давайте замовимо щось смачне, — намагалася бути веселою, але мені хотілося якнайшвидше піти звідси. Але завдяки Денису мені не довелося штучно викликати смуток, згадуючи про Назар все відбувалося природно, без краплі фальші. На Дениса я намагалася не дивитись, повністю ігнорувала його присутність. Надійшло повідомлення від Клима: «Вибач, що не зміг прийти, з'явилася важлива справа, але я не міг тобі не допомогти». Не знаю чому, але мене дуже засмутило те, що мене проміняли на щось важливіше.

Ми розійшлися, але я спочатку пішла в магазин і застрягла на півтори години у відділі косметики. Потім вирішила піти додому, змінивши звичний маршрут. Хотілося не поспішаючи пройтися. Через дорогу на відкритому майданчику кафе я побачила Дениса та Яну. Ого. Не встиг провести Соню додому, як уже до другої підкочує. Я прискорила крок і постаралася швидше сховатися в наступному провулку.

* * *

Після того, як я на власні очі побачила Дениса та Яну в кафе, зрозуміла, що треба заступитися за подругу. Я поговорю з нею. Сподіваюся, Яна не така зіпсована, як Денис.

Я знала, що вона живе в одному будинку з братом. Тому, коли підійшла до Яниного під'їзду, подзвонила їй. Довгі гудки мене трохи дратували, тому я почала постукувати ногою асфальтом. Я не здавалася і набрала її ще раз. Можливо, від моєї настирливості Яна неохоче відповіла:

— Так хто це?

— Привіт Яна. Це Настя, сестра Гліба, — я не стала ходити навкруги, — Зараз я під твоїм під'їздом, можеш спуститися? Є розмова.

— Привіт Настя. Несподівано. Прямо заінтригувала. Добре, зараз спущусь.

Яна вийшла до мене без макіяжу, але вона навіть без нього виглядала добре.

— Гліб багато про тебе розповідав, коли ми були близькі.

— Так, давай одразу прояснимо. Близькі ви ніколи не були з моїм братом, він мені все розповідав про ваші з ним ніби стосунки. Щодо мене, чесно кажучи, мені абсолютно байдуже, що ти там про мене знаєш.

Яна насупилась, склала руки на грудях і процідила:

— Чого тобі треба?

— Щоб ти відстала від Дениса, хлопче Соні.

Вона голосно засміялася, після чого сказала:

— О, ти думаєш мене Денис цікавить як хлопець?

— А як по-іншому тлумачити ваші стосунки?

— Ти не думала, що нас можуть пов'язувати дещо інші стосунки, наприклад, дружні?

— У це важко повірити.

— Якщо тобі простіше вірити в інше, будь ласка, — вона розгорнулася, щоб піти, але потім зупинилася, повернулася і звернулася до мене. — Якщо ти переживаєш за Соню, то не варто.

— Це мені вирішувати.

— Наскільки добре ти знаєш свою подругу? — Вона посміхнулася і, не дочекавшись моєї відповіді, пішла до свого під'їзду.

Ну молодець, Денисе, з усіх боків до мене підбираєшся. Вже й Яну запросив до своєї гри.