Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?, Маринка Черемних 📚 - Українською

Читати книгу - "Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?, Маринка Черемних"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?" автора Маринка Черемних. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 18
Перейти на сторінку:
8 розділ. Карім

Після шаленої ночі з моєю найкращою дівчинкою, я вирішив показати їй, де я працюю. По дорозі до офісу написав Максу, що він сьогодні вихідний, адже ми працюємо без вихідних і за 2 місяці нехай відпочине від техніки. Я припаркував автомобіль, відкрив двері Ніці і ми пішли в 20-поверхову будівлю

- Ніко- я розвернув дівчину до себе,- тільки завдяки тобі цей офіс зараз працює, я ніколи не забуду, що ти зробила для цього, я тобі життя винен

- Каріме, ти чудово знаєш, чому і для чого я це зробила, нічого ти мені не винен- я поцілував її. Байдуже, що хтось на нас дивиться з вікон, для мене не існує нікого, окрім неї. Ми зайшли до офісу. Секретаря попросив, щоб нас ніхто не турбував

- Каріме Володимировичу, Вас там вже чекають- сказала моя секретарка. Ніка здивовано глянула на мене

- Хто?

- Якась незрозуміла для мене особа. Представилася Вашою родичкою і наполягала, щоб краще я їй сказала, де знаходиться Ваш кабінет. Вибачте мені, я б ніколи не...- дівчина сама не зрозуміла хто була та особа і була в паніці

- Все нормально, не хвилюйся, дякую велике. І випий заспокійливе, ти вся на нервах- я взяв Ніку за руку та трішки стиснув. Ми зайшли до ліфту, я натиснув на 20-тий поверх та він рушив з місця

- Аж самій цікаво, хто там- Ніка склала руки на грудях та відвела погляд

- Кохана...- я притиснув її до стіни ліфту та заглянув в її очі,- якщо ти гадаєш, що це якась моя коханка, спішу тебе запевнити- нікого в мене не було ні до нашої зустрічі 5 років тому, ні після неї. Зрозуміла? Я кохаю тільки тебе і так буде завжди- вона помітно розслабилася, коли я під светром торкнувся її грудей та почав масажувати їх через бюстгальтер

- Якщо ти не закінчиш, я буду змушена натиснути кнопку- її ручки почали гладити мій торс

- Натискай- впевнено сказав я та припав губами до її вуст. Стогін дівични у мої губи став вирішальним моментом, я швидко підхопив її під сідниці та втиснув в себе. Чортовий ліфт, зупинився. Поспіхом поправив свій костюм, дівчина волосся та светр. Я повів за руку Ніку до свого кабінету. Біля кабінету стояла невідома... таки відома мені особистість. Що вона тут забула?

- Що ти тут забула?!- стальним тоном сказав я та сильніше стиснув долоню Ніки

- І тобі привіт, коханий- я витріщив на неї очі та відчув, як Ніка відпустила мою руку. Тільки не зараз, ні! Я поглянув на неї і в її очах трішки з'явилися сльози

- Я тобі ніякий не коханий, ніколи ним не був і не стану!- Дарина хоче вивести мене з себе. Це донька маминої подруги, з самого дитинства чіпляється до мене, як реп'ях до одягу. Між нами ніколи нічого не було, абсолютно, і бути не може

- Ну чому ж, може станеш. Ти що, не знаєш, що моя мама має на меті об'єднати твою і свою компанію, а тоді одружити нас? Це буде справжній шлюб- вона підійшла до мене та хотіла доторкнутися. Я вже хотів схопити її за руку, але рука моєї дівчини вже перехопила її

- Ти що навіжена?! Відпусти, боляче. Ти взагалі хто така?!- кричала Дарина, Ніка ще більше стиснула її руку

- Я хто? Я його дівчина! А ось ти хто, дорогенька?! Ти помилилася будівлею, в такому вигляді тобі тільки до ескорту й дорога. Ще хоч один раз сюди сунешся, тобі не посолодиться!- дзвінкий ляпас по щоці Дарини ехом рознісся по коридору. Ніка відійшла від нас та побігла в сторону ліфта

- Ніко!- крикнув я та побіг за нею. Схопив за руку та розвернув до себе, закутуючи в обійми. Вона щось нерозбірливе бурчала мені в груди, але потім таки обійняла за спину. Повз нас до ліфту зайшла Дарина з червоним слідом на лівій щоці та поїхала до низу

- Каріме- грізним тоном почала говорити Ніка,- а якби я все не так сприйняла? Якби вона не почала говорити в моїй присутності про їхній задум? Я б ні на хвилину не залишилася біля тебе- вона підняла на мене свої блакитні очі

- Я ж тобі говорив, що нікого в мене не було- нагадав їй ще раз я

- Говорив, я знаю, але щоб ти тоді робив, якби я повірила в її гидкі слова?- трішки вже спокійнішим тоном запитала дівчина 

- Я б без роздумів побіг би за тобою, де б ти не була, я тебе знайду скрізь, а вже потім ми б з тобою разом придушили оту зміюку- Ніка засміялася та повністю розтанула в моїх обіймах

- Треба було ще їй трішки волосся вирвати, я так ненавиджу рудих- тут вже сміявся я

- Я теж. Моя рідненька, як я тебе кохаю- ніжність в її очах говорила мені, що вона відчуває те саме до мене та повністю довіряє мені

- Я тебе теж, але щоб більше ніяких секретів- пригрозила мені вказівним пальчиком

- Пффф, так це й не секрет, я тільки що сам про це дізнався- здивуванню на її обличчі не було меж

- В них вся така сімейка?

- Яка?

- Якась притрушена- ми разом засміялися

- Так, але це неважливо. Ходімо до мого кабінету- я коротко поцілував її та повів до кабінету. Відкрив двері ключем та пропустив її всередину першою

- Вау, тут так світло, просторо- винесла свій вердикт дівчина, коли вже оглянула кабінет. Сіла у моє робоче крісло

- Дуже зручне- розкрила першу папку, яка була на столі та почала переглядати документи,- я ж повинна знати, які тут дати відправлення товару. Та ти що, навіть з моїми співпадають

- Ну звісно, ми ж повинні якось трішки співпрацювати з тобою- я став збоку, відкинув з шиї її довге чорне волосся назад та побачив наслідки бурної ночі. Я посміхнувся та почав цілувати її шию. Краєм ока побачив, що документи її вже не цікавили, бо вона їх випустила з рук, а шию зручніше підставила мені

- Подобається?- мовчить. Її дихання було ледве чути, значить подобається. Різко Ніка розвернулася на кріслі, відволікаючи мене від заняття. Підвелася та охопила мою шию руками, дряпаючи нігтями

- Диван зручний?

- Давай перевіримо- я підхопив її на руки, зробив 5 кроків та поклав на диван.- Ну що?

- В тебе набагато кращий- ну ні, так не піде, завела, а тепер хоче обламати. Я хитро посміхнувся та пішов замкнув двері. Потім я закинув її руку за голову та переплів наші пальці

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 13 14 15 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?, Маринка Черемних», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?, Маринка Черемних» жанру - 💛 Короткий любовний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?, Маринка Черемних"