Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

– Ви знаєте, як говориться, грудень – це другий березень. 

Цього разу мій нещирий сміх підтримав Ровен, а лорд Елмор тільки розгублено насупився. Він цього, вочевидь, не знав. 

– Гаразд… – чоловік обвів усіх трьох примруженим поглядом, а тоді відрекомендувався, галантно вклонившись, хоча й не мав цього робити. – Лорд Арден Елмор, до ваших послуг. Я знаю, що не відвідував палац… деякий час. Проте зараз обставини вимагають мого перебування тут, тож, сподіваюсь, ми спрацюємося. 

Пані Циндра нарешті відмерла й розсипалася у привітаннях, але я слухала її у пів вуха. Насправді я роздивлялася довгі красиві пальці лорда Елмора, його непропорційне, але дивовижно приємне лице й довге хвилясте волосся, забране в акуратний хвіст шовковою стрічкою. 

– Це Рован, лісник та садівник, – представила чоловіка біля мене економка, і він щось пробасив у відповідь. А тоді пані Циндра повернулася до мене. – А це – наша кухарка, Розмарі. 

На лиці лорда з’явилася маленька крива посмішка. 

– Розмарі, значить, – протягнув він, складаючи руки на грудях. – Не переймайтеся, Елеоноро, з нею ми вже знайомі. І, думаю, зійдемося якнайкраще. 

Посмішка чоловіка з просто кривої перетворилася на справді хижу.