Читати книгу - "Пил Ангела , max hax"

Я виламав двері стрічками і відразу побачив стовбур, де розміщувалися всі Зорі і 
"Мряка". Я миттю розбив скло, та притягнув їх, але...почувся чийсь голос. Дуже 
ЗНАЙОМИЙ голос. Як тільки я глянув в інший бік, побачив ЇЇ: 
– Т-ти живий! 
Крикнула Анна, наближаючись до мене. Мої очі налились кров'ю. 
– Ти знала – мій голос звучав гнівно та спустошено. 
– Щ-що? Ні, я думала що ти помер, але все одно шукала тебе всюди!

– Ти мене дурнем вважаєш? 
– Я думала що ніколи тебе не знайду! Думала що загублю тебе назавжди! 
– ДОСИТЬ БРЕХНІ! 
Мене переповнювала лють. Вона ще хоче виправдати себе брехнею. 
– А-але, я теб- 
– ЗАМОВКНИ! ТИ УЯВЛЯЄШ СКІЛЬКИ БОЛІ МЕНІ ПРИНЕСЛА?! ДУМАЄШ, ЯКЩО 
БУДЕШ МЕНІ БРЕХАТИ, ТО ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ?!... Ти... Ти відчувала цей біль, біль, 
який знищував мене. Ти тут навіть не заради мене, чи не так? Ти тут, щоб позбутися 
страждань, але не моїх, а своїх. 
Під час моєї промови, я хотів з'єднати всі ті зорі, які були в стенді, але в мене нічого не 
вийшло. А потім, я побачив його – Юджина і мені прийшла в голову ідея. Я витягнув з 
пістолета одне Ядро, і спробував все це з'єднати. 
У мене вийшло, всі відчули імпульс. "Звільнення" – так я його назвав, бо саме це 
поєднання, знищить цей світ і звільнить нас від страждань. 
– Щ-що ти робиш? 
Вона здивовано спитала, хоча я і не бажав її бачити. 
– Рятую всіх нас, знищуючи цей світ 
– ЩО?! ТИ З ГЛУЗДУ З'ЇХАВ?! ТИ УЯВЛЯЄШ ЩО РОБИШ?! 
Раптово викрикнув Юджин 
– Юджин? А ти ще той лицемір і егоїст. Чудова в тебе ідея була – битись руками інших 
ангелів, щоб вижити, через свою слабкість. Та знаєш, Я навіть спочатку тобі повірив, 
думав, хорошими друзями будемо. 
Це було очевидно, він такий самий як і Анна. 
– Хах... А тебе не обдуриш. Я так розумію, тобі вже розказали про Арканову війну? 
Мені було вже все одно на них обох. Тому я підкинув вгору "Звільнення" та вистрілив в 
нього з "Мряки". Сфера збільшилась у десятки разів. Стіни замку почали руйнуватись. 
Почався перший етап. 
         Перший етап – збільшення простору для         подальшого знищення 

Анна та Юджин почали сперечатися, єдине що я почув було "Анна! Потрібно зупинити 
його!" 
Якщо поєднати Ядро та Зорю, то створиться щось нестабільне, але якщо забрати ядро 
або зорю, все повернеться на свої місця. Я не можу цього допустити! 
Анна вже спробувала пролетіти всередину "Звільнення", але я міцно схопив її 
стрічками і кинув об землю. 
– Зупинись! Ти не бачиш що ти робиш?! 
Вона була сповнена відчаєм та люттю. Анна почала кидати в мене гострі квіти, але 
вони були надто повільні. Я ухилився від усіх, та вистрілив у неї з "Мряки". Вона 
відлетіла на кілька метрів, схоже, цей пістолет ефективніший на ангелах. Попри все, на 
мене напав Юджин. В нього була коса і він переміщувався просто блискавично. Я 
також хотів його підстрелити, але Юджин знищував енергію Ядра своєю косою. Тому 
коли коли він підлетів ближче, я перетворив пістолет на ніж "Химера". Безліч ударів, і 
всі відбиті, а під кінець, вибухова куля. Я зміг відкинути Юджина, навколо мене почали 
рости лози. Декілька жахів прийшли на допомогу, але я швидко забрав в них ядра. З 
диму вилетіла Анна. Ухилитись було неможливо, мої ноги були закріплені. Тому, я 
створив пару рукавичок, і став у позу захисту і…удар…мене відкинуло на кілька метрів. Будівель не залишилося, почався 2 етап

             Другий етап – початок знищення поверхні 
Я не встиг зрозуміти що сталося, як мене почали різати лози. Я спробував вистрілити в 
Анну але вона ухилилась кілька разів. Вона підбігла та створила вибух з пелюсток, 
який підкинув мене високо вгору. Там вже чекав на мене Юджин. Я з прискоренням 
впав на землю. На мене летів Юджин але я встиг створити бар'єр. Його коса майже 
пройшла через захист, але зупинилась прямо перед моїм носом. Я перенаправив косу 
в бік своїми рукавицями через що, вона попала в землю. Одна мить, один удар ногою і 
Юджин був у повітрі. Я миттю схопився та забрав косу, та Анни не було видно. Вона 
була вже біля "Звільнення". Я схопив її стрічками, але Юджин вже хотів мене ударити. 
Мені довелось ухилитись, через що, стрічки порвались. 
На мене напала незрозуміла тварина та вона не змогла нічого зробити, через 
"Звільнення". Я створив поле фіолетових квітів, які через секунду вибухли але це нічого 
дало. Швидко вхопивши "Мряку" з пояса я вистрілив в Юджина. Це відкинуло його на 
кілька метрів. Я знову схопив Анну стрічками і на цей раз, потягнув з усієї сили. По 
землі розходились тріщини. Вона пролетіла повз мене та почала атакувати лозами 
– ЧОМУ ТИ ПРОСТО НЕ МОЖЕШ ЗУПИНИТИСЬ?! 
Її голос був збентежений та гострий. 
– Не стійте у мене не шляху, назад дороги немає! 
Мої слова були правдою, дороги назад, немає. 
Я відчув імпульс, земля затряслась. Мить, вона розділилася на безліч острівців. 
Утворилась безодня. Всі жахи зникли, почався третій етап. 
       Третій етап – знищення межі між верхом і низом 
Я подивився на Юджина, та замість його там була дівчина. Вона миттю стрибнула до 
мене та схилила голову. 
– Вітаю, ви мене звільнили і за це я вам дуже вдячна. 
– Звільнив? 
Здивовано сказав Я. 
– Ах, вибачте, мене звуть Арі і я була в Зорі Юджина доволі довгий час. Цей придурок 
думав ,що зможе мене стримувати вічно ха-ха-ха! 
– Хто ти? 
– Ааа, я – воєвода, керувала багатьма жахами під час Арканової війни та мене просто 
ув'язнили в Зорі того Юджина. 
Відповіла вона 
– Хммм...Цікаво-цікаво 
– А тепер вибач, але мені потрібно вбити тебе, хі-хі. - з усмішкою сказала Арі 
Я навіть не встиг нічого зрбити як мені ледь не відрубали голову. Натомість відрізали 
руку. Я її відразу відрегенерував. Арі пропала і почала з'являтись всюди. Вона 
випускала якусь магію, яку чудово блокували мої рукавиці. Вони збирали цю енергію, 
щоб зробити сильний удар! І ось, я її вдарив. Вона відлетіла і почала падати в 
безодню, але почувся крик "ЗАРАЗ!". Мене схопили лози, вони давили мене в землю 
так, що вона почала тріскати. Я не міг поворухнутись. І тут, Анна вдарила з усієї сили. 
Моє тіло проламало острівець, і мені пощастило, що під ним був ще один. 
Я подивився прямо, ледь встаючи на ноги. Там стояла Арі, але різко вона схопилась за 
голову: 
– Замовкни, замовкни, замовкни! Досить кричати в моїй голові! 
Але тут...вона закричала і перетворилась назад на Юджина. Поки я дивився, мене 
схопила гігантська квітка, та завдяки "Химері" мені вдалося вибратись. З неба почало щось падати, воно було знищено. Почався останній, четвертий етап.